Наша розповідь сьогодні піде про дивовижну жінку, яка була однією з першопроходьців, що створили та заклали основу для успішної роботи і становлення порту Южний.

Любов Олексіївна народилася 8 квітня 1947 року  в селищі Тананда  в  Бурятії,  у Східному  Сибіру.

Навчалася вона у  селищній середній  школі, а  після її закінчення у 1964 році поступила  до Іркутського інституту  народного господарства. Час навчання пролетів швидко, настало  літо 1968 року. Після здачі державних іспитів Любов Олексіївна отримує диплом зі спеціальністю бухгалтер- економіст та розподіл у м. Владивосток у Далекосхідне морське пароплавство.

16 серпня 1968 року у відділі кадрів пароплавства у трудовій книжці Любові Олексіївни був заведений перший запис про прийняття її виконувачем  обов’язків  старшого бухгалтера-ревізора централізованої бухгалтерії  ДСМП. На цій посаді вона пропрацювала два з невеликим місяця і була переведена бухгалтером розрахункового касового відділу. До березня 1970 року працювала і в інших відділах бухгалтерії, набираючись досвіду.

В березні 1970 року Любов Олексіївна була переведена у порт «Вугільна», який знаходиться на Чукотці, на посаду головного бухгалтера порту.

Цей невеличкий порт розташований у бухті Вугільної  у північній частині Берингова моря, на південно-західному  березі  Анадирського заливу,  був побудований у 1941 році для вивозу вугілля, який добували на близько лежачому родовищі. Вугілля було основним вантажем, яке відправляли споживачам Чукотки та Камчатки, невеликими об’ємами здійснювалася   переробка  генеральних,  лісних, продовольчих та інших вантажів, необхідних для  розташованих  поблизу населених пунктів.

В порту було 5 причалів. На двох причалах  проводилося навантаження вугілля на плашкоути  двома портальними  та трьома гусеничними  кранами. До інших причалів  швартувалися буксири та плашкоути. Був непоганий портовий флот — 2 морських буксири, велика кількість самохідних плашкоутів та пасажирський катер.

Навантаження-розвантаження морських транспортних суден проводилося на рейді  з  використанням  самохідних плавзасобів порту. Доставка вугілля на рейд (2-3 милі від порту) до борту морських суден здійснювалася самохідними плашкоутами вантажопідйомністю 150 тон,  а там вугілля перевантажувалося  грейферами на судна водотонажністю від 5тис. до 20 тис. тон. Це був час інтенсивної роботи. Уявіть собі, який повинен був бути рух плавзасобів, щоб  за 5 місяців (з середини травня до середини жовтня)  навігації виповнити план  з навантаження вантажів. А  план іноді  доходив до 200 тис. тон.

Роботи  в бухгалтерії вистачало, незважаючи на невеликий вантажообіг порту та невеликий штат працівників, яких приймали на період навігації, тоді чисельність робітників порту досягала 200-250 чоловік. А в бухгалтерії  порту працювало всього п’ять постійних робітників. Робота бухгалтерії порту, як і на інших підприємствах,  включала   організацію обліку усіх  доходів, які надходили у порт за виконані роботи,  також обліку усіх витрат, виведення  результатів, укладання всіх можливих форм  звітності  (квартальних, річних) і здавання їх в Далекосхідне морське пароплавство в м.Владивосток.

У січні 1977 року наказом Міністерства морського флоту СРСР порт «Вугільна» був перейменований в морський торгівельний порт  «Берінговський».

У березні 1977 року,  за планом підготовки та перепідготовки  керівних кадрів портів ММФ, Любов Олексіївна була направлена на курси підвищення  кваліфікації при Одеському інституті інженерів морського флоту (ОІІМФ) в місто Одеса. Саме на курсах вона дізналася  про будівництво Одеського припортового заводу та надіслала листа до керівництва порту Южний. У відповідь на її лист була запрошена першим начальником порту Южний  Леонідом  Васильовичем Вальчук та його заступником з кадрів Павлом Семеновичем Плутенко в порт на посаду заступника головного бухгалтера.

З 09.02.1979 р.  Любов Олексіївна вже приступила до роботи.

Головним бухгалтером  у той час був Гнатюк Василь Володимирович, який працював з 29 серпня 1978 року. Під  його підпорядкуванням були:  бухгалтер  Наталія Сучкова ( з 20.09.1978), старший касир Базиль Ніна Георгіївна (з 29.09.1978)  та бухгалтер Кім Домна Валентинівна ( з12.12. 1978).  Любов Олексіївна прийшла  в бухгалтерію п’ятим співпрацівником.

У зв’язку з розвитком та ростом підприємства, збільшувався обсяг роботи в бухгалтерії . В той час не було фінансового відділу, тому всю роботу виконували працівники бухгалтерії порту Южний. Треба було правильно підібрати кадри, організувати бухгалтерський облік згідно з інструкціями та положеннями Мінфіну. Крім обліку доходів і витрат по основній діяльності порту, бухгалтерія займалася бухгалтерським урахуванням в капітальному будівництві, пізніше — урахуванням в підсобному господарстві, який вівся відповідно до інструкцій сільського господарства. Все це треба звести в одне і відобразити в балансі порту. Обороти були дуже великі, не вистачало кісточок на рахівницях та важелів на арифмометрі. До того ж в порту ще не було фінансового відділу. Всією роботою займалася бухгалтерія.          Порт обслуговувався в державному банку в м. Одеса. Контроль за правильністю витрачання бюджетних коштів здійснював Держбанк. Розрахунків було дуже багато, адже порт не тільки працював, а й займався капітальним будівництвом. У банк доводилося їздити два- три рази на тиждень. Було дуже важко не тільки психологічно, але й фізично.
В середині 80-х років стали з’являтися компьютери і, звичайно  ніхто не знав, як на них працювати. Всім довелося вчитися з нуля. У той час не було стандартних програм для застосування в бухгалтерському обліку, їх необхідно було розробляти.

Найперша програма була розроблена програмістом АСУ Мансарлійською Оленою Опанасівною, на підставі детально поставленого завдання по нарахуванню заробітної плати. Це завдання завжди було найскладнішим. На обкатку, доопрацювання, внесення змін пішов не один рік.

Через 2 роки головний бухгалтер Гнатюк В.В. був переведений у централізовану бухгалтерію Чорноморського пароплавства, тому Любов Олексіївна виконувала обов’язки  головного бухгалтера.

Життя так складається, що тільки той зможе  залишитися гідною людиною,  хто витримає випробування життям. Так склалося і в нашої героїні. Через складні сімейні обставини Любові Олексіївні було особливо важко.  Вона довгий час не погоджувалася на посаду головного бухгалтера. Та коли був прийнятий на цю посаду  Козлов В.Е., Любов Олексіївна вирішує звільнитися з порту та влаштуватися головним бухгалтером у фірму «Югсервіс». Після закриття фірми у 1998 році, за проханням керівництва порту, вона  повернулася, але вже на посаду головного бухгалтера.

Це був важкий період, коли треба було продовжувати комп’ютеризацію бухгалтерського та податкового обліку, а  у відділі АСУ були свої задачі, тому опір був потужний.

Завдяки сильному характеру, волі, а головне —  ясному баченню кінцевої мети Любові Олексіївни, а також  при наявності здатних помічників, вдалося створити досконалу систему, повністю комп’ютеризувати та вивести бухгалтерський та податковий облік на високий рівень, звести до мінімуму помилки, що були на користь податковій інспекції.

Гідною людиною не народжуються, а стають. За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток порту Южний Любов Олексіївна Малишева була багаторазово нагороджена почесними грамотами, подяками та цінними подарунками не тільки   керівництвом порту Южний, а й нагородами Державного рівня:

  • у1970 році ювілейною медаллю «За доблесну працю» з нагоди 100- річчя з дня народження В. І. Леніна;
  • у 1979 році отримала значок «10 років праці в Далекосхідному ордена Леніна морському пароплавстві»;
  • у 1983 році  за успішне виконання соціалістичних зобов’язань і в зв’язку з 150-річчям від дня заснування Чорноморського пароплавства  отримала почесну грамоту  від Міністерства Морського флоту СРСР ЦК Профспілки робочих морського та річного флоту;
  • у 1990 році за довголітню сумлінну працю від імені президії Верховної ради СРСР рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів була нагороджена медаллю «Ветеран праці»;
  • у 2002 році була нагороджена Почесною грамотою Міністерства транспорту України;
  • у 2004 році Наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту була нагороджена знаком «Почесний працівник морського і річного транспорту»;
  • у 2005 році Наказом Міністерства транспорту України нагороджена знаком «Почесний працівник транспорту України»  та присвоєно звання «Почесний пенсіонер порту «Южний».

Також  Любов Олексіївна була нагороджена іменним годинником президента України.            З особливою теплотою згадує про Любов Олексіївну колектив бухгалтерії: «У нас було повне взаєморозуміння та повага один до одного. Вона була дуже вимогливою на роботі, але якщо потрібна була поміч, вона завжди пояснювала і допомагала. Всі питання вирішувалися спокійно, без напруги. А поза роботою вона була весела,  вміла об’єднати колектив. Ми часто збиралися всім колективом на природі, завжди брали участь в суботниках і т.д. За традицією щоранку ми збиралися в маленькому архіві за чашкою чаю і ділилися своїми проблемами.  Любов Олексіївна завжди знаходила слова  втіхи і можливість допомогти».            Про життя людини судять нащадки по тому, яка про неї залишилася пам’ять, які справи і вчинки вона  зробила. Треба прожити життя так, щоб добра пам’ять про тебе залишилася в серцях людей.          Любові Олексіївні є чим пишатися. Вона виховала двох синів, один з них теж працює  в порту «Южний». Як згадує Любов Олексіївна: «В 2005 році я пішла з задоволенням на пенсію. Маю двох онуків та дві онучки. Я почесний пенсіонер порту, чим дуже пишаюся!». І ми теж дуже пишаємося, що нам випала можливість знати та працювати з такою видатною людиною!