«Якщо ви вдало виберете справу
І вкладете в неї свою душу,
то щастя саме відшукає вас»
К.Д. Ушинський

Сьогодні День народження у Ветерана праці порту «Южний», Почесного працівника морського та річного транспорту України, людини, яка понад 40 років працювала в морській галузі.

Для кожної людини дуже важливо знайти своє призначення! Тих, хто знайшов свою дорогу, свою справу, до якої лежить душа і серце, завжди буде супроводжувати успіх. Але, як знайти свою справу, свою мету і своє призначення?

Микола Павлович Димов ще в дитинстві відчув своє покликання, коли його батько тривалий час працюючи на судноремонтному заводі, ремонтував суднові силові установки, періодично брав сина з собою на роботу, щоб привчити до професії.  Але Миколі більше було цікаво спостерігати, як працюють крани, як відбувається перевантаження різних вантажів. Його не так цікавив пристрій крана, скільки те, хто керує краном, як це виходить. Так ріс майбутній експлуатаційник водного транспорту.

Народився Микола Павлович у 1950 році  у місті Одеса. Одесит не в першому поколінні. Правду кажуть, що ОДЕСИТ – це Національність. А я хочу додати – це стан Душі! Тому мабуть у Миколи Павловича в промові – одеська вимова, і він часто відповідає питанням на питання.

У 1967 році –  закінчив школу і вступив до Одеського інституту інженерів морського флоту, знаменитий одеський “Водний”, на факультет “Експлуатація водного транспорту”. Чому було обрано саме цей факультет?  Знову ж  таки – покликання серця!

Ще в студентські роки він одружився зі  студенткою  юридичного факультету Львівського державного університету.  Як відомо, за часів СРСР важливо було захистити диплом, але ще важливіше було вдало отримати розподіл. Миколі “світили” всі порти від Мурманська до Владивостока через Північний Полярний круг. Але оскільки у його дружини був розподіл на день раніше, а її направили в місто Жданов (Маріуполь), то за радянськими законами Миколу, як молодого спеціаліста, зобов’язані були направити туди, куди і його дружину. Отже, в 1972 році Микола Павлович почав свою трудову діяльність на морському транспорті в МТП “Жданов” (МТП “Маріуполь”) змінним стивідором. Молодого спеціаліста зобов’язані були забезпечити житлом, але якось не склалося, занадто багато молодих фахівців прибувало в порт в той час. Керівництво порту пішло назустріч, направило клопотання до Міністерства морського флоту про те, щоб молодому фахівцеві надали можливість переїхати за місцем проживання в місто Одесу і влаштуватися в Одеський порт.

З 1974 року  Микола Павлович працював в Одеському морському торговому порту змінним стивідором, диспетчером Першого вантажного району. Одеський порт в той час був “затиснутий” з усіх боків – пляж, судноремонтний завод, можливості для розвитку і будівництва були невеликі.

У 1979 році Микола Павлович почув від знайомих про будівництво нового порту, який набирає фахівців. Без сумніву він вирішив перевестися з Одеського порту в Южний. Що стало головною причиною такого рішення? Було дуже цікаво! Працювали каравани, ходили шаланди, велося днопоглиблення, будівництво!  Було невимовне відчуття причетності до народження чогось грандіозного, великого –  звичайно, було цікаво!

З 1979 року , більше 30-ти років, Микола Павлович працював в Головній диспетчерській морського торгового порту «Южний». Якщо врахувати роки навчання в інституті, то він понад сорок років пов’язаний з морською галуззю.

Микола Павлович Димов висопрофессіональний фахівець. Основними його якостями були працездатність, відповідальність, високі організаційні здібності, вміння направити підлеглих працівників на виконання поставлених завдань. Мав великий практичний досвід роботи. Брав безпосередню участь в організації, планування і регулювання роботи диспетчерської служби порту, сторонніх організацій (експедиторських і агентських компаній), які пов’язані з портовою діяльністю. Забезпечував своєчасно підхід флоту і вантажів, здійснював діяльність щодо зменшення простоїв, своєчасної обробки суден, розвантаження піввагонів з метою належного виконання планових завдань.

Димов Микола Павлович неодноразово отримував звання “Кращий за професією” . За високі показники в роботі заохочувався керівництвом порту. У 2000 році – Почесною грамотою Одеської обласної Ради, в 2009 – знаком “Почесний працівник морського і річкового транспорту України”, в 2010 йому оголошено подяку Міністерства транспорту та зв’язку України.

На запитання, чи вдалося життя, він відповів, як завжди, філософськи: “Нема з чим порівнювати. Життя одне, дорога у кожного своя!»

Шановний, Миколо Павловичу! Вітаємо Вас з Днем народження! Від щирого серця бажаємо Вам, щоб не зменшувалися сили і витривалість, щоб не зникали бажання і мрії. Щоб не тільки день народження, але і кожний наступний день приносили задоволення від життя, натхнення до звершень і бажання жити, любити, творити.

(По матеріалам газети «Портовик» 2010р).