Євген Іванович Яковцев народився 6 лютого 1933 року в місті Жданов Донецької області.

По закінченню середньої школи поступив в Одеський  інститут інженерів морського флоту на експлуатаційний факультет та в 1956 році після закінчення, був направлений на роботу  в морський торговельний порт м. Жданов (нині Маріуполь), де за 10 років пройшов шлях від стивідора до заступника начальника  вантажного району з експлуатації.

В 1966 році переїхав на постійне місце проживання в місто  Одеса і   був прийнятий на роботу в Одеський морський торговельний порт старшим стивідором, потім був переведений заступником начальника району з експлуатації, а пізніше  призначений головним диспетчером порту.

В 1974 році Євген Іванович був направлений в зарубіжне відрядження для роботи радником начальника порту Сантьяго де Куба з експлуатації. Євген Іванович працював там до кінця 1977 року, фактично начальником порту, передаючи свій багатий досвід молодим кубинським керівникам. Повільно спілкувався іспанською мовою.

В кінці 1977 року, по закінченню відрядження, він повернувся в Одеський порт  заступником начальника порту з експлуатації, а пізніше був переведений на посаду заступника начальника порту з економіки.

В 1981 році, по проханню Кубинського  уряду Міністерство морського флоту СРСР направило Євгена Івановича в друге відрядження, знову на Кубу, але вже  на посаду радника начальника порту Гавана з експлуатації.

В липні 1985 року  Євген Іванович, по його проханню, був відкликаний з відрядження та призначений заступником начальника порту  Южний  з експлуатації, де начальником порту був Володимир Григорович Іванов, колега Яковцева Є.І. по роботі в Одеському порту.

Євген Іванович прибув в порт Южний в самий розпал організації робіт  на недавно введеному другому вантажному районі порту.  Час роботи в порту Южний збігся з часом  інтенсивного вводу в експлуатацію об’єктів другого вантажного району, часом освоювання нових технологій перевантаження вантажів на причалах району, будівництва об’єктів  комплексу перевантажу фосфоритів (17 причал).

Порт  посилено освоював вугільно-рудний комплекс. З кожним роком, з  1986 по 1990 роки, вантажообіг порту  зростав. Максимального вантажообігу порт досягнув  в 1990 році – 14 131 000 тон, в тому числі вугілля – 3 131 000 тон.

В зв’язку з кризою в країні  з 1991 року вантажообіг порту почав падати, зменшилося постачання транзитного вугілля; перевантаження руди зовсім спинилося. Євгену Івановичу довелося докласти немало зусиль  для завантаження вугільно-рудного комплексу іншими вантажами. Були укладені прямі договори з підприємствами – постачальниками та отримувачами вантажу на перевантаження металопродукції, клінкеру. Євген Іванович та вся служба експлуатації шукали шляхи на знижку тарифів на залізничну  перевозку вугілля з Кузнецького басейну в порт Южний.

Зусилля не пройшли даром: вже в 1994 році об’єм  постачання вугілля в порт почав зростати, збільшилася кількість залізничних вагонів під розвантаження.

Треба відмітити, що з початку  1991 року  порти вийшли з підпорядкування  пароплавств та отримали повну самостійність, почали самі вирішувати питання свого розвитку,  виконувати будівельні та  монтажні роботи, здобувати обладнання. Порти  самостійно фінансували ці роботи власними коштами,  оскільки фінансування з рахунку держбюджету було закінчено. Таке нове положення відкрило широкі  можливості для реалізації прогресивних методів роботи. Почалося інвестування у розвиток своєї матеріально технічної бази, зростання  рівня життя трудового колективу.

Все це  дозволялося «Законом  про підприємства», який вступив в силу 27 березня 1991р. та яким керувався порт «Южний».

Зароблені на перевантаженні вантажів кошти  (після оплати податків та інших відчислень) цілеспрямовано витрачалися на придбання високоякісної  сучасної перевантажувальної техніки зарубіжного виробництва (портальних кранів, автонавантажувачів, автобусів, автомобілів, службової техніки, тягачів, автогрейдерів, автокранів та ін.).  В ті  роки в порту був побудований діагностичний центр «Тойота», будівля мийки автотранспорту, придбані буксири для портофлоту.

Євген Іванович всіляко допомагав спортсменам та фізкультурникам порту (з придбання приладів, форми, поїздок на змагання), бо він і сам був спортсменом. В студентські роки Євген Іванович грав в збірних командах ОІМФа з баскетболу та футболу. Для яхтсменів порту сприяв придбанню крейсерської яхти «Іваноїс» видатної фірми «Swan».

Для організації вантажообігу металопродукції Євген Іванович  пропонував на базі комплексу перевантаження фосфоритів (в той час законсервованого) збудувати причал №16, який був побудований за дуже короткий термін.

Євген Іванович сприяв будівництву нових об’єктів соціально-побутового призначення, придбанню сучасного обладнання високої якості.

В вересні 1994 р. був прийнятий в експлуатацію санаторій-профілакторій на 104 місця європейського рівня,  а через 2 роки  – був зданий спортивний комплекс «Портовик» з сучасним басейном.

За довгорічну  сумлінну працю  Яковцев Є.І. неодноразово заохочувався  Почесними грамотами, державними нагородами та інших країн.   В 1973 році  він був нагороджений орденом «Знак Пошани», в 1985 році  – медаллю республіки  Куба, «Araselio  Iglesias»,  а також медаллю «Ветеран труда».

В 1981 році Євгену Івановичу було присвоєно звання «Почесний робітник морського флоту СРСР»,   в 1994 році – звання «Заслужений робітник транспорту України», в 1995 році – звання «Ветеран труда порту Южний».

15 вересня 1995 року Євген Іванович звільнився з порту в зв’язку з виходом на пенсію.

У 2004 році  27 грудня Яковцев Євген Іванович пішов з життя

В квітні 2010 року   трудовий колектив ВРР-2 та профспілка робітників морського транспорту ДП «МТП Южний»  звернулися  до керівництва порту зі словами: «На замовлення ДП МТП «Южний»  будуються 2 буксири, які прибудуть до порту в 2010 та 2011 роках. Пропонуємо надати  одному з буксирів  ім’я «Евгений Яковцев», щоб увічнити  пам’ять  колишнього заступника  начальника порту з експлуатації  Яковцева Євгена Івановича. За роки його праці на підприємстві він вклав вагомий внесок у становлення та розвиток порту. Євген Іванович був  досвідченим та мудрим керівником, який щиро  переживав за порт «Южний», за проблеми трудового колективу, у нього завжди було щире прагнення  помогти людям. Велика любов до свого діла  й до людей, організаційний талант завжди були ярким прикладом для всіх, з ким він працював. Він назавжди залишився для нас зразком височайшого  професіоналізму, людської мудрості та гідності».

 PS.
24 лютого 2011 року на оперативному причалі портофлоту відбулася церемонія зустрічі буксира «Евгений Яковцев», де приймали участь Голова Укрморречфлоту  Сергій Крижановський, заступник голови Укрморречфлоту Віктор Сударєв, Президент Укрпорту Генадій Скворцов, начальник порту Южний Олександр Лагоша, дружина і донька Євгена Яковцева Галина та Вікторія. Освячення буксира проводив протоієрей Борис  з храму МП Олександра Невського (с. Візірка). Велика сім’я Яковцевих не скривала емоцій: пам’ять про чоловіка, батька, діда назавжди залишиться у наших серцях.

         Буксир нового покоління «Евгений Яковцев», названий ім’ям чоловіка, яким пишається не тільки родина, а також великий колектив портовиків,.