Сьогодні день народження у Провідного інженера сектору інженерно-технічного забезпечення служби морської безпеки Сергія Андрійовича Гуцола.

Народився Сергій Андрійович в місті Ананьїв Одеської області в сім’ї військовослужбовців – Андрія Яковича та Ольги Тимофіївни. Дитинство пройшло у військових частинах, тому зрозуміла його заздрість тим дітям, які жили в місті і одразу після школи могли піти додому та в будь-який час сходити в кінотеатр чи просто погуляти містом. Діти військовослужбовців, навіть якщо в школі закінчилися уроки, все одно чекали решту школярів, у яких ще йшли уроки і завжди залежали від транспорту, який їх доставляв до «точки», як називали тоді військову частину. Звичайно було сумно і, можливо прикро, але діти не впадали у відчай, грали в ігри «Города», «Морський бій» та співали пісні. Як згадує Сергій Андрійович, в тому були і свої плюси: коли взимку трасу замітало снігом і неможливо було проїхати автобусом, діти залишалися вдома. І тоді для них було свято!

За службовим обов’язком батьки переїжджали з «точки на точку», з одного міста в інше і так сталося, що в 1982 році Сергій закінчував середню школу вже в місті Миколаїв.

Хоча батьки були військовослужбовцями юний Сергій мріяв про море. «Після школи відправився вступати в Мурманське вище морехідне училище, подав документи, став готуватися до здачі вступних екзаменів. Але щось пішло не так…Саме місто Мурманськ дуже хлопцю не сподобалося: білі ночі, від яких неможливо було заснути, постійно закривав штори. Ще мене переслідував запах копченої риби. Я здаю останній екзамен і забираю документи», згадує Сергій Андрійович.

Повернувся в Миколаїв, а тут заради інтересу, з друзями, пішов на Чорноморський суднобудівельний завод, просто подивитися. Так і залишився там, влаштувався слюсарем по монтажу систем вентиляції та кондиціонування повітря 2-го розряду. Через рік в листопаді 1983 року Сергія забрали в армію на службу у спецчастині МВС. Пройшов «учебку» в місті Челябінськ, служив в різних військових частинах: і в Узбекистані в місті Зеравшан, і в Таджикистані в м. Шаартуз та ін. Це основні точки де довелося служити Сергію Андрійовичу, а взагалі особовий склад військової частини постійно був в русі, переїжджав з однієї в/ч в іншу, постійно передислоковувався. Тому, за час служби в армії довелося побувати і в Прибалтиці, і на Далекому Сході та отримати великий військовий досвід.

В 1985 році Сергій закінчив службу на території Республіки Башкортостан в місті Стерлітамак та прибув додому 29 грудня, несподівано для всієї родини.

Після Армії Сергій Андрійович повернувся на Чорноморський суднобудівельний завод, працював на ньому до 1987 року. Ще декілька років працював на Миколаївській взуттєвій фабриці.

Але не в правилах Сергія здаватися перед труднощами. Його бажання вчитися не давало йому спокою. Тоді паралельно з роботою, в 1989 році Сергій Андрійович вступив до Одеського університету ім. Мечникова на стаціонар.

Коли ти молодий і повен сил, тобі здається, що весь світ перед тобою і залишається тільки простягнути до нього долоні і все в тебе вийде так, як ти задумав. Але навчатися в університеті на стаціонарі та працювати, виявилося дуже важко, тому прийшлося перевестися на заочне відділення. Через п’ять років Сергій Андрійович закінчив університет і отримав кваліфікацію спеціаліста: Географ, викладач, економіко-географ.

А потім «лихі дев’яності». З’явилися безліч кооперативів. Треба було якось виживати. Через друзів дізнався, що в Миколаєві будується кооперативний будинок і влаштувався на роботу на будівництво. Також друзі допомогли вступити у «Фонд молодіжних ініціатив при міськкомі Комсомолу України». До цього фонду увійшло 5 чоловік, які займалися будівельними роботами. Міськком Комсомолу заключав договір з яким-небудь підприємством на ремонт, чи будівлю великих приміщень, цехів і вони цю об’ємну роботу виконували п’ятеро. Доводилося дуже багато працювати, але воно того було варто, бо заробляли на той час багато.

В 1992 році все пішло на спад. Що треба було робити, коли все навколо руйнувалося? Тоді Сергій Андрійович йде до школи, щоб отримати досвід педагога, пройти практику роботи з дітьми по спеціальності. В Миколаївській школі вчителя – чоловіка (бо то є рідкість і зараз) взяли «з руками і ногами», як то кажуть. Йому дали часи вчителя географії та класне керівництво.

Не дивлячись на те, що професія педагога вимагає багато зусиль та відповідальності, Сергій Андрійович знайшов чим зацікавити підлітків, зумів знайти з ними спільну мову. Унікальність навчання дітей складалося не тільки з програмного матеріалу на уроках в класі, а з нестандартних занять на природі. Був створений факультатив «Тур вихідного дня» на якому діти з вчителем ходили в походи, вивчали особливості ландшафту та околиці Миколаєва. Два роки практики роботи з дітьми дали багатий досвід в житті при вихованні власних дітей.

В 1995 році Сергій Андрійович переїжджає в Одесу, куди його запросили на службу в міліцію в ВБРСВ в Чорноморське управління внутрішніх справ на транспорті (ЧУВДТ).

Сергій Андрійович згадує: «Я дізнався, що в квітні 1994 року на базі лінійного відділу міліції в місті Южний був створений лінійний відділ в порту «Южний» і першим начальником відділу був призначений В’ячеслав Грантович Агабеков». В 1995 році Сергій Андрійович був призначений оперуповноваженим ДСБЕЗ (державна служба по боротьбі з економічними злочинами). Це було перше знайомство з ДП МТП «Южний».

В порту Сергій Андрійович познайомився з Геннадієм Олександровичем Савельєвим з яким потім спілкувалися довгі роки. Він відзначає позитивні якості Савельєва: був чуйною людиною, завжди спішив на допомогу. Згадує добрим словом і начальника порту Володимира Григоровича Іванова, з яким доводилося зустрічатися по роботі, і Євгена Івановича Яковцева – заступника начальника порту Южний з експлуатації. А ще цікавий той факт, як згадує Сергій Андрійович, що він пам’ятає маленькими дітей портовиків, а зараз вони стали його співробітниками і займають різні посади в адміністрації морського порту Південний. Життя триває.

За час роботи в ДСБЕЗ МВС Гуцол С.А. отримав Пам’ятну відзнаку МВС України – медаль «15 років МВС України», Нагрудний знак «За відзнаку в службі ІІ ступеня»(2006)

В 2007 році було прийняте рішення реорганізації лінійних відділів в порту та перепідпорядкування зон відповідальності територіалам. Тоді, за порадою В’ячеслава Грантовича, Сергій Андрійович перейшов в ДП МТП «Южний» на посаду стрільця 2-го класу ВОХР в службу пожежної безпеки та воєнізованої охорони. А згодом довелося працювати на посадах: командира стрілецького відділу ВОХР служби ПБ та ВО, стрільця 2 класу ВОХР служби ПБ та ВО, контролера на КПП воєнізованої служби безпеки, контролера загону загальної охорони, заступника начальника господарської роботи загону загальної охорони.

В 2013 році відбулося створення адміністрації морського порту Південний. Тоді було велике бажання стояти біля витоків народження нового підприємства. І Сергій Андрійович перевівся на посаду заступника начальника загону загальної охорони служби морської безпеки і по теперішній час гідно працює на благо підприємства.

Гуцол С.А. постійно приділяє велику увагу питанням нагляду за безпекою порту, тим самим сприяє безперебійній роботі філії. Про свою роботу говорить щиро і з задоволенням: «Робота з людьми – мені цікаво спілкуватися… Ще вона різнопланова та цікава: облік, видача, робота з документами, закупівлі… Вона вимагає постійно вчитися та підвищувати свою кваліфікацію, завжди тримати руку на пульсі. Мені цікаво багато читати, знати всі нововведення, розвиватися. Кожного разу щось нове.

Коли я проходив Курси по небезпечним вантажам, необхідно було вечорами слухати лекції онлайн вдома. До кімнати забіг онук, та був шокований, що дідусь в такому віці теж вчиться.

Неможливо зупинятися! Сьогодні все рухається вперед і вперед! І якщо я зупинюсь на якомусь одному рівні, то я вже нікого не наздожену!

Я дуже радий, що потрапив в порт «Южний». На моїх очах розвивалося підприємство. Коли я прийшов – воно було одного виду, а тепер 2020 рік – все змінилося і я за цим спостерігав. Тоді ще не було 9-го причалу. Були тільки 5-й, 6-й та 7-й. Пам’ятаю, як з’явився в акваторії порту ТІС, я був знайомий з Олексієм Михайловичем Ставніцером».

Кожна людина, сумлінно працюючи, виконуючи свої посадові обов’язки, ніколи не замислюється, що його повсякденна праця стане зразком для тих, хто прийде після нього, зразком відданості та відваги.

В 2017 році Сергій Андрійович отримав звання «Кращий працівник філії» та був занесений на Дошку пошани.

За багаторічну сумлінну та плідну працю, за досягнуті успіхи у виконанні виробничих завдань, трудовий внесок у створення та налагодження роботи адміністрації морського порту Південний, Сергій Андрійович був нагороджений:

  • Почесною грамотою начальника філії(2014)
  • Грамотою начальника ЮФ ДП «АМПУ»(2015, 2019);
  • Почесною грамотою Одеської облдержадміністрації(2018) за плідну працю в галузі морського транспорту, вагомі трудові здобутки в розбудові море господарського комплексу області, високу професійну майстерність та з нагоди 22-ої річниці Конституції України.

Прийміть наші щирі вітання, шановний Сергію Андрійовичу!