Геннадій Кокшаров народився 20 червня 1933 року на Уралі. Після закінчення війни, коли його батько Олексій Григорович повернувся з фронту, сім’я Кокшарових переїхала до Сибіру.

Дитинство маленького Гени було не з легких. В той час, щоб навчатися грамоти і дістатися школи, діти були змушені долати близько 40 кілометрів пішки по бездоріжжю, темрявою і непогодою.

Життя не завжди буває доброзичливим. Нерідко воно приносить з собою неймовірні труднощі, які загартовують нас, допомагають в доланні перешкод на шляху до мети.
А мета у Геннадія була високою і світлою, та великими кроками він до неї прагнув. В 1950 році юний Геннадій закінчив Омське річкове училище. З 17 років йому довелося відчути насолоду романтичної професії моряка по річках Сибіру. Але зупинятися на досягнутому не за правилами Геннадія. В 1954 році, будучи вже одруженим, Геннадій Кокшаров переїжджає до Одеси, де стає студентом Одеського вищого інженерного морського училища. У липні 1959 року закінчує навчання.

Після закінчення училища Геннадій працював на судах-танкерах в управлінні нафтоналивного флоту Чорноморського морського пароплавства, яке в 1967 році перетворили в Новоросійське морське пароплавство.

Обіймав посади матроса і четвертого, третього і другого штурмана на різних теплоходах: «Арарат», «Эльбрус», «Грозный», «Свердловск».

Вже в 1970 році мрія Геннадія Олексійовича була так близька, неначе можна було торкнутися її рукою — його превели в Чорноморське морське пароплавство старшим помічником капітана, а потім він ходив три роки капітаном теплоходу «50-річчя комсомолу» і капітаном теплоходу «Брянский машиностроитель».

В 1978 році Геннадій Олексійович був призначений капітаном т / х «Петро Старостін».
У листопаді 1980 року Геннадій Олексійович був у рейсі на газовозі «Моссовет» в якості капітана-дублера. Саме тоді він вперше відвідав наш порт «Южний». І вже в грудні того ж року Геннадій Олексійович був призначений капітаном газовоза «Смольний», що стояв на лінії порти «Южний»–порти США. На «Смольному» Геннадій Олексійович працював до 1 липня 1986 року, а потім, за погодженням ЧМП і начальника порту «Южний» Володимира Григоровича Іванова, був переведений в порт «Южний» на вакантну посаду заступника начальника порту–капітана порту.

З того часу почалася нова біографія не тільки Геннадія Олексійовича, а і нашого порту. Неможливо переоцінити цю складну і масштабну роботу.

Маючи великий практичний досвід роботи капітаном, використовуючи свої знання в питаннях безпеки мореплавства, Геннадій Олексійович доклав багато зусиль для належної організації роботи Служби капітана порту «Южний», забезпечення безпеки мореплавства і стоянки суден в порту.

За весь період роботи в Чорноморському морському пароплавстві і в порту «Южний» Геннадій Олексійович Кокшаров являв собою приклад дисциплінованості та старанності. До своїх посадових обов’язків ставився з високим почуттям відповідальності, проявляв ініціативу при вирішенні багатьох питань, що стосуються роботи Служби, забезпечення безпеки мореплавства в порту, проводив велику громадську роботу.

Портовики відмічають Геннадія Олексійовича, як відкриту, просту, комунікабельну людину. Але в той же час — впевненого, твердого в рішеннях і в намірах професіонала, майстра своєї справи.

За сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток підприємства Геннадій Олексійович неодноразово заохочувався адміністрацією ЧМП і порту «Южний», облдержадміністрацією, а також був нагороджений медаллю «За трудовую доблесть», медаллю «За порятунок потопаючих», нагрудним знаком «Почесний працівник морського флоту СРСР», медаллю «Ветеран праці», знаком «Почесний працівник морського і річкового транспорту», почесною грамотою Державного департаменту морського і річкового транспорту України»(2001), званням «Почесний пенсіонер порту «Южний».

В 2015 році, капітан за покликанням, Геннадій Олексійович Кокшаров пішов з життя, залишивши після себе морську династію: син Олексій та онук Євген, пішли по стопах легендарного батька та діда, стали випускниками Одеської Національної морської Академії (ОНМА).

Людина залишає після себе на Землі добрий слід в серцях рідних та близьких йому людей. Але є люди, які залишають добру справу на довгі роки.