Сьогодні свій День народження святкує досвідчений фінансист, всебічно розвинена людина, Ветеран праці порту «Южний», начальник відділу фінансів Наталя Анатоліївна Медведєва.

Наталя Анатоліївна народилася в Башкирії в місті Стерлітамак. Це чудовий, дуже гарний, мальовничий край. Розкішні ліси, кришталево чисті річки та озера. Там навчалася у школі до дев’ятого класу, там з’явилися вірні, надійні друзі, з якими підтримуються теплі стосунки по сьогоднішній день.

Дідусь та бабуся Наталі – корінні кияни, народилися у Києві, а в Башкирії опинилися під час війни.

«Дитинство було щасливим. Я безмежно вдячна долі за те, що мені пощастило народитися і рости в такій чудовій родині, в якій взаємовідносини будувалися на щирій любові та повазі. Перші уроки життя, підґрунтя життєвих мудрощів я отримала саме від своїх батьків – дуже порядних людей, яких завжди поважали друзі, сусіди, колеги по роботі.

Мій тато за фахом інженер-електрик, але він багато років грав в футбол на професійному рівні – за місто, область, країну. Тому нема нічого дивного, що я з малечі теж захоплювалася спортом. Мабуть, дивне лише те, що я зі своїм зростом успішно грала у баскетбол і в команді була найменшою за зростом, але спортивного азарту від цього не меншало», – згадує Наталя Анатоліївна.

Мама Наталі за освітою хімік, працювала в хімічній галузі. Коли будувався Одеський припортовий завод її батьків, як і багатьох фахівців з хімічних підприємств, запросили на роботу. Деякий час сім’я жила в селищі Котовського, потім отримали квартиру в Южному, де вона закінчила середню школу №1. Варто зазначити, що СШ №1 була побудована найпершою в нашому місті, а клас Наталі був першим випускним класом.

Після закінчення школи подавала документи до Київського медичного інституту ім. Богомольця, але не вступила, не вистачило всього пів-балу. Тому пішла працювати на ОПЗ в лабораторію цеху виробництва аміаку та готувалася до вступу в інститут на наступний рік.

Але життя – річ непередбачена, іноді трапляється таке, що ніколи б собі не уявив, на долю випадають такі випробування, від яких холоне кров у жилах. Тяжка фізична травма! Дівчина опиняється прикутою до ліжка на декілька років! Важко собі уявити, що відчувала юна дівчина, яка тільки починала свій життєвий шлях. Але творець не дає нам більше, ніж ми здібні нести на своїх плечах. Саме в таких умовах формується та загартовується характер, сила волі та стійке прагнення досягнути своєї мрії.

Про те лихоліття Наталя говорила: «Про це дуже важко згадувати, але саме тоді я чітко зрозуміла, що навіть в край безвихідній ситуації вихід все ж таки є, тільки не треба впадати у відчай, треба вірити і боротися. Зрозуміло, що день і ніч коло мене були найдорожчі люди – моя родина, але саме тоді я відчула підтримку справжніх друзів, всього нашого міста.

За радянських часів людей з обмеженими фізичними можливостями вкрай неохоче брали на навчання до вишів, вважалося, що кошти, вкладені державою в навчання, мають до держави і повернутися – відпрацюванням молодого фахівця. Але мої батьки зробили майже неможливе – добилися дозволу на моє навчання, і я мала можливість вступити на економічний факультет Одеського інституту народного господарства. У мене була мета: стати на ноги і ходити. Не буду говорити про безліч операцій та інших речей, але з тих пір я ходжу навіть на підборах».

Кажуть, якщо людина чогось дуже сильно бажає, то весь Всесвіт йому в цьому допомагає! Тож у 1986 році Наталя Анатоліївна Медведєва, волею долі, влаштовується на роботу в морський торговий порт «Южний». Цілеспрямована, впевнена в собі, вольова…Вона пройшла всі сходинки – від таксирувальника до сьогоднішньої посади начальника відділу фінансів ДП МТП «Южний».

Ось як згадує про роботу в порту Наталя Анатоліївна: «В бухгалтерії був чудовий колектив, ми всі все знали один про одного, разом і раділи, і сумували, якщо траплявся привід. Була бухгалтером, на той час фінансова група була в складі бухгалтерії, в 1992 році був створений фінансовий відділ, ми працювали окремо від бухгалтерії, але теплі стосунки збереглися і до сьогоднішнього дня. Я дуже люблю свою справу, отримую велике задоволення від того, що бачу результати динамічної та корисної роботи всієї планово–економічної служби. Я взагалі не конфліктна, але завжди намагалась відстоювати власну точку зору в інтересах справи. У своїх службових рішеннях керуюся, перш за все, доцільністю, в сенсі того, наскільки важливим буде кінцевий результат для нашого порту. Радію від того, що працівники порту попри кризовий час власно отримують заробітну плату, премії, що порт є прибутковим підприємством – бачу в цьому частину своєї роботи і того колективу, який я на цей час очолюю».

Хто з нас не мріє про успіх? Але далеко не всі знають, як досягти успіху. Що саме робить людину успішною та які якості успішних людей варто розвивати в собі для реальних перемог?

«За останні роки у мене з’явилося одне правило: не оглядатися назад, але і намагатися не повторювати попередні помилки. Не завжди вдається, але намагаюсь так жити і працювати. Іноді заважає власна категоричність, але її врівноважує здатність зрозуміти опонента, тому що я взагалі люблю людей і намагаюся не робити людям боляче. Не зберігаю в душі негативних емоцій, вважаю, що накопичення образ руйнує душу. Треба вміти прощати і будувати відносини з поглядом у майбутнє, а не минуле» – такі правила успішної людини від начальника відділу фінансів Наталі Анатоліївни Медведєвої.

Наталя Анатоліївна працює в порту майже 33 роки. За цей час відбулося багато перемог, досягнень та нагород За довголітню та сумлінну працю на благо порту. У 2006 році – знак «Ветеран праці порту «Южний», у 2007 – Почесна грамота Державного Департаменту морського та річного транспорту України, а також безліч Подяк та грошових винагород, тощо.