Сьогодні День народження у екс-головного енергетика порту Анатолія Петровича Степаненка, людини, яка має безпосереднє відношення як до історії, так і до сьогодення порту, адже він майже 40 років працює на підприємстві та являє собою взірець відданості, доброти, майстерності та професіоналізму. 

Анатолій Петрович народився 16 грудня 1955 року у місті Владивосток. Але дитинство та юнацтво його пройшли у селі Шевченкове Кілійського району Одеської області. Батько, Петро Іванович, працював головним енергетиком в славнозвісному колгоспі-міліонері «Україна», а мати, Катерина Іванівна, займалася перемотуванням електродвигунів, тому специфічна термінологія у родині Степаненка звучала досить часто. Саме тому, Анатолій вирішив зв’язати своє життя з цією професією, до того ж з дитинства хлопець завжди допомагав батькам по електриці – то розетки налагодить, то побутові електроприлади приведе до ладу. Тож, після закінчення середньої школи, він протягом року працював електриком у колгоспі, а через деякий час вступив до Одеського політехнічного інституту електромеханічного факультету та отримав спеціальність «електрозабезпечення промислових підприємств та міст».

З 1979 року розкривається нова сторінка життя Анатолія Степаненка. В той рік молодий фахівець, сповнений надії та віри в світле майбутнє влаштувався в порт на посаду майстра відділу головного енергетика порту «Южний».

Це був складний, але дуже захоплюючий період інтенсивної розбудови порту. Одна щабель зміняла іншу, набувався досвід, розширювалось коло співробітників.

У 1984 році Анатолій Петрович був переведений спочатку старшим майстром, пізніше, старшим інженером ВГЕ, а до кінця року – заступником начальника першого вантажного району з енергозабезпечення.

Справжнім випробуванням на витривалість став запуск найважливішого об’єкту східного берега Аджалицького лиману- головної підстанції ГПП-110/27-10 (Берегова). Анатолій Степаненко згадував: «Взагалі першим енергетиком порту був Іван Христофорович Железов, але на час запуску підстанції колектив енергетиків вже очолював Микола Іванович Тютюнник. Не вистачало транспорту, були затримки з постачанням обладнання, але була згуртованість колективу, прагнення зробити все можливе і неможливе, аби об’єкти порту працювали у штатному режимі. Енергетики були на роботі майже цілодобово. Палили вугілля в бочках, аби зберегти від замерзання труби та насоси. Про це можна довго говорити, але в День енергетика, в умовах двадцятиградусного морозу, 22 грудня 1984 року, у 23.50 ми запустили підстанцію. Це була перемога. Слід згадати тих працівників, які брали участь у цій події. На жаль, деяких вже нема серед нас, інші – на заслуженому відпочинку, дехто працює на інших підприємствах. «Головнокомандувачем», звичайно, був Володимир Григорович Іванов, головний інженер Юрій Михайлович Омельченко, звичайно, день і ніч працював Микола Іванович Тютюнник, та невеличка, але міцна команда: Коршунов Ю.С., Логвінов О.І., Івков І.О., Селянінов М.М, Базаров В.Ф., Ніколаєнко С.М., Вань А.Д. Разом ми це зробили.

Ще про одну людину обов’язково треба згадати. Це – Геннадій Олександрович Савельєв. Мені довелося, точніше, пощастило працювати з ним на першому районі. Керівник і особистість, людина з великої літери».

А далі, з 1987 року, Анатолій Петрович, набуваючи досвід організатора, керівника та майстра свого діла, йшов вперед від старшого інженера електрогосподарства відділу головного енергетика, начальника ділянки енергомереж і підстанцій до головного енергетика порту. І працював на цій посаді з 2011 до кінця 2016 року.

До структури відділу головного енергетика тоді входили: тепловодогосподарство (ТВГ), електрогосподарство, метрологічна служба,

служба енергозабезпечення об’єктів порту в місті Южне , а саме: готельно-житлового комплексу (ГЖК), СП «Портовик», ДНЗ «Золота рибка». Саме в цей період була проведена реконструкція багатьох об’єктів ВГЕ вагоноперекидачів, котельні на БРЛСі, центральної котельні, а також реконструкція електрощитової ГЖК.

З метою оптимізації роботи електротехнічні служби ВРР-2, а саме – кранової групи і комплексу вагоноперекидачів, також були підпорядковані ВГЕ.

В період роботи Анатолія Петровича Степаненка головним енергетиком порту «Южний» була проведена велика робота по реконструкції та введенню нових об’єктів:

  • будівництво та введення в експлуатацію трансформаторної підстанції №24 потужністю 2,5 МВт для живлення портальних кранів«LIЕBHERR»;
  • реконструкція електричних приводів роторів вагоноперекидача;
  • реконструкція кабельних ліній чотирьох підстанцій;
  • будівництво та введення в експлуатацію розморожувальних пристроїв № 4 та №5;
  • реконструкція освітлення шляхів відкоту вагонів з вагоноперекидачів (встановлено 7 естакад з світлодіодними освітлювачами);
  • реконструкція зовнішнього освітлення порту (заміна 350 освітлювачів на світлодіодні, що дало економію електроенергії);
  • повна реконструкція шинопроводів 5 та 6 причалів з заміною електричних колонок;
  • реконструкція РУ-0,4 КВт трьох підстанцій;
  • встановлено на ВРР-1 геліо- панелі для забезпечення гарячого водопостачання об’єктів району в літній період;

Також в СП «Портовик» була введена в експлуатацію нова котельня «Viessmann», для ТВГ придбано лабораторне обладнання для бактеріологічної і двох хімічних лабораторій порту, що дозволило тоді не тільки контролювати якість води, але й сприяти технології очищення води. Обладнання розраховане на 55-60 показників лабораторних досліджень, в тому числі на вміст нафтопродуктів. Також були придбанні газоаналізатори, що дало можливість аналізу повітряного середовища, в тому числі експрес-аналізу повітря при виконанні газонебезпечних робіт та нові обратноосмотичні фільтри для фільтрації води на молекулярному рівні.

Шість років Анатолій Петрович працював головним енергетиком порту. Про свій колектив завжди говорив з повагою. Із інтерв’ю Анатолія Петровича кореспонденту газети «Портовик» за 2014 рік: «Молоді керівники, розумні, перспективні: Олександр Хищенко, Олег Шевченко, Ігор Лук’яненко, Леонід Пинтій, Олена Вань. Виросла гідна зміна Ветеранам. Вважаю, що енергетичні об’єкти порту в надійних руках. Звичайно, у нашому неспокійному господарстві вистачає проблем, але ми разом намагаємось їх усунути. А з усіма паперовими справами чудово справляється наша Катерина Василівна Тихоненко, ми всі її дуже поважаємо. Взагалі я дуже задоволений колективом, працюю за принципом: в кожній людині шукай добро, і воно обов’язково знайдеться».

Стрімко плине час. Те, що нещодавно вважалося новиною, швидко стає історією. Під час інтерв’ю Анатолій Петрович дуже тепло згадував своїх попередників, головних енергетиків порту: Івана Христофоровича Железова, Миколу Івановича Тютюнника та Анатолія Івановича Пугачова, бо на їх плечах була велика відповідальність за своєчасне забезпечення підприємства холодною та гарячою водою, газом, теплом, електроенергією. Цілодобово, без затримок та найменших зупинок, повинні були поставлятися всі енергоресурси на підприємстві. І про це Анатолій Петрович знає не з чуток, а з власного досвіду, бо так само ніс відповідальність за всю роботу відділу головного енергетика.

Згадував і про досвідчених працівників, справжніх професіоналів своєї справи: Анатолія Михайловича Сенкевича, Петра Васильовича Ковбінька, Миколу Олександровича Кадушного та ін.

Колись у 2014 році, стихійні погодні умови надали працівникам порту справжніх випробувань. Вітер, обледеніння дротів, зникло світло, і, як наслідок, під загрозою зупинки опинилися важливі об’єкти порту. Але енергетики впоралися. Три доби люди не виходили з робочих місць. На щастя, колись портом було придбано автономну електростанцію ПАЕС-2500, потужністю 2,5МВт. Справа в тому, що всі елементи керування розташовані у середині корпусу. Шум йшов неймовірний, наче від реактивного літака. Тому у ВГЕ було створено чотири бригади по два працівника. Керували підстанцією по дві години, більше витримати було неможливо, мінялись змінами. Але, завдяки цьому, працювала вся інфраструктура порту: тепляки, крани, конвеєрна лінія. Саме в ці складні часи, вважав Анатолій Петрович, кожен працівник проявив найкращі професійні та людські здібності.

В 2016 році Анатолій Петрович вийшов на заслужений відпочинок, але через деякий час йому запропонували роботу в електрогосподарстві порту за трудовою угодою. Тож за 41 рік роботи в порту «Южний», безумовно, були придбані найсерйозніші професійні та організаторські навички. Було багато зроблено та відновлено на підприємстві, чим можна пишатися.

За сумлінну працю, високий професіоналізм та особистий вагомий внесок у розвиток порту «Южний» неодноразово був нагороджений почесними грамотами та подяками, а також:

  • Почесну грамоту Державного Департаменту морського та річного транспорту України -2002;
  • Подяку виконкому Южненської міської ради -2003;
  • Почесну відзнаку Одеської обласної ради -2006;
  • Подяку Міністерства транспорту та зв’язку України – 2008;
  • Нагрудний знак «За заслуги МТП« Южний »-2017;

А також за довголітню працю Анатолій Петрович Степаненко отримав у 1994 році звання «Ветеран праці порту «Южний».

Шановний Анатолію Петровичу,
від щирого серця вітаємо Вас з Днем народження!

 Хай ладиться скрізь: на роботі, в родині,
Щоб радісний настрій у серці не згас,
Все світле і гарне, що треба людині,
Нехай неодмінно приходить до Вас!
Хай щастя приходить і ллється рікою,
Хай горе обходить завжди стороною,
Хай доля дарує Вам довгі літа,
А в серці завжди хай живе доброта!

 Р.S: В статті використані матеріали з газет: «Новини Южного» ( 2004 ), «Портовик» (2011, 2014), матеріали та фото з музею історії порту «Южний» та інтерв’ю з героєм статті Анатолієм Петровичем Степаненко (2019)