Сьогодні День народження у видатної людини, екс – начальника відділу договірної роботи та тендерних процедур, Ветерана порту, яскравої та чудової жінки, професіонала своєї справи, яка працювала в порту «Южний» 25 років та була одна з першовідкривачів порту в самий тяжкий період його становлення. Але про все це по порядку.

Так склалося з перших років створення морського порту «Южний», що кожен портовик-першовідкривач брав на себе відповідальність за будівництво і розвиток порту, намагався внести свій вклад у розвиток підприємства. Кожен у своїй галузі. Хтось розвивав портовий флот, хтось налагоджував зв’язок та енергопостачання, хтось створював програми для обліку доходів порту планово-економічного відділу, для відділу праці та зарплати – програму з обліку бюджетного часу. Були й такі, хто кожного разу впроваджував у виробництво свої раціоналізаторські пропозиції. Тематика пропозицій різноманітна: виготовлення та ремонт обладнання, модернізація вузлів та механізмів, нові технології ремонту, поліпшення умов праці та інше.

Але новий порт, який щойно піднімався на берегах Аджалицького лиману, вимагав професійних та досвідчених дій від перших працівників порту. Необхідно було правильно укомплектувати порт необхідним обладнанням та матеріалами. Тоді у 80-ті роки при відділі капітального будівництва (ВКБ) була створена спеціальна група інженерів в складі 15 осіб щодо забезпечення порту обладнанням. Керівниками групи були перший заступник начальника ВКБ С.А. Обухов та заступник начальника ВКБ

Ф.А. Гетманець. Група виконувала великий обсяг робіт: за робочими кресленнями проектних інститутів складали заявки для отримання нарядів в Держплані і Держснабі, укладали договори і складали специфікації з заводами-виробниками, передавали під монтаж спеціалізованим субпідрядним організаціям, вели технагляд, організовували наладку і випробування перед здачею в експлуатацію. Особливо важко було з вагоноперекидачем, конвейнерними лініями, котельнею, головною електропідстанцією ДПП-110 / 27-10, залізничною станцією “Берегова».

В склад цієї групи входили досвідчені спеціалісти, неординарні особистості: Василь Олександрович Чалапко (заступник начальника РММ), Юрій Миколайович Колтуновський (заступник начальника ВМТЗ), Микола Іванович Белаш (ВРР-2), і з управління порту – Сергій Андрійович Обухов та Ірина Миколаївна Скіра, одна з плеяди видатних портовиків, які увійшли в історію порту, як особистості з високим професіоналізмом, відповідальністю та сумлінним відношенням до своєї справи.

Народилася Ірина Миколаївна 22 вересня 1955 року в місті Кіровакан у Вірменії в сім’ї підполковника у відставці та домогосподарки. Батько Ірини, Калінін Миколай Матвійович сам з Горьківської області. Мати – Бубновська Олександра Іванівна корінна одеситка.

У 1960 році, коли батько пішов у відставку, сім’я переїхала на Батьківщину матері до Одеси де жила бабуся. Ірині було тоді 5 років. В 1962 році закінчила 103 середню школу та вступила до Одеського інженерно-будівельного інституту (зараз ОДАБА). По закінченні – отримала спеціальність інженер – сантехнік.

З майбутнім чоловіком Ірина Миколаївна навчалася в одній групі на сан-технічному факультеті.

Дуже цікавий той факт, що Ірина була в інституті старостою , а Василь – комсоргом. На п’ятому курсі вони оженилися і вже 25 років разом. 19 червня відбувся захист диплому, а 25 – народився син і Ірина стала не просто інженером, а ще й матір’ю!

У 1978 році, після закінчення інституту за розподілом працювала в проектному інституті “УКРЮЖГІПРОКОММУНСТРОЙ”, а чоловік Ірини Василь, отримав розподіл на Одеський припортовий завод.

Так молода сім’я опинилася в Южному і вже в 1984 році – отримала квартиру, а в травні Ірина Миколаївна перейшла на роботу в морський торговельний порт «Южний» інженером групи комплектації відділу капітального будівництва. У листопаді того ж року Ірина Миколаївна вносить раціоналізаторську пропозицію «Виняток гідроущільнення сальників насосів», яка мала фінансовий результат та економічний ефект.

Але Доля підкинула Ірині Миколаївні такі іспити, що необхідно було миттєво вирішувати, як правильно вчинити, щоб рідна людина не постраждала. Саме в той скрутний час, в 1988 році, Ірині Миколаївні прийшлося звільнитися з посади в порту та перевестися на птахофабрику «Чорноморська» комендантом. Це був вимушений вибір. Але в 1992 році вона повернулася в порт в ремонтно-будівельне управління завскладом.

Влітку 2006 року Ірина Миколаївна, будучи на посаді інженера відділу вантажної та комерційної роботи порту «Южний» була у відрядженні в місті Київ, де в якості ревізора приймала участь у перевірці Державного підприємства «Укрзаліздорснаб» з метою належного виконання наказу Мінтрансзв’язку при виробництві закупівель. За сумлінну працю Ірина Миколаївна отримала подяку від Міністра транспорту та зв’язку В.В. Бондаря. В наказі сказано: «За вагомий особистий внесок у розвиток транспортної галузі, забезпечення проведення ефективної роботи з метою попередження розтрат фінансових і матеріальних ресурсів держави, нецільових витрат державних коштів, і за високий професіоналізм».

В 2006 році Ірина Миколаївна з посади інженера була переведена на посаду начальника відділу договірної роботи та тендерних процедур.

В 2012 році отримала звання «Ветеран праці порту «Южний».

У 2013 році Скіра Ірина Миколаївна звільнилася у звязку з виходом на заслужений відпочинок.

В сім’ї Ірини Миколаївни справжня династія портовиків: її чоловік, Скіра Василь Михайлович, працював в порту з 1993 по 2016 рік, починаючи з посади інженера, а потім на посаді начальника відділу капітального будівництва порту та начальника відділу розвитку та інвестицій управління порту до заступника начальника служби інфраструктури та розвитку порту. Син, Михайло Васильович, працював в порту з 1993 по 2019 рік докером; дочка – Кондратьєва Олена Василівна працює медичною сестрою в МСЧ порту з 1999 рік по сьогоднішній день, як і зять, Кондратьєв Олександр Віталійович працює стивідором в порту, до речі, син видатного портовика Кондратьєва Віталія Георгійовича, який приймав участь в швартовці першого газовозу «Булдурі». Всі – ветерани порту «Южний».

«Все може змінюватися: уряд, партії, міністри… А високий професіоналізм, сумлінне відношення до роботи, відповідальність за доручену справу, якщо вони є, залишаються на все життя. За що і цінували та поважали Ірину Миколаївну Скіру не тільки керівництво нашого порту, але і у всій галузі.», говорилося в статті «Нагороди не старіють» 2006 року в газеті «Портовик».

Шановна Ірино Миколаївно! Вітаємо Вас з днем народження!

Бажаємо нескінченного заряду оптимізму та енергії.

Завжди залишайтеся такою цілеспрямованою, яскравою і успішною жінкою! Нехай нові плани і цілі легко досягаються Вами!. Нехай життя радує Вас новими цікавими подіями та звершеннями!!! Радості, щастя, любові та міцного здоров’я Вам та Вашим рідним!