Сьогодні ми вітаємо з Днем народження начальника відділу механізації (1983 – 2011 р.р.) , Ветерана порту «Южний», Почесного працівника морського і річкового транспорту України, член-кореспондента Міжнародної академії наук екології, безпеки людини і природи по секції «Інженерна екологія», приват-доцента кафедри технічного менеджменту і безпеки морського транспорту Інституту післядипломної освіти керівних працівників і фахівців водного транспорту України, главу секції механізації профільного комітету з механізації, технології та інформації Асоціації портів України «Укрпорт», механіка не тільки за освітою, а й за покликанням – Володимира Олександровича Мельника.

Володимир Олександрович народився 8 серпня 1948 року в сім’ї геолога Олександра Петровича Мельника, який працював головним інженером копальні: Магаданська область, це край золотошукачів і золотопромисловців. Мати – Лілія Захарівна, працювала механіком, начальником механічних майстерень. Так що інтерес до техніки Володимир Олександрович ввібрав ще з дитинства. Сім’я Мельників була велика та дружна – батьки та четверо дітей, які ніколи не чули в родині грубого слова. Володимир Олександрович згадував: «Мої мати і батько прожили все життя в любові, злагоді, взаєморозумінні та повазі один до одного.»

В селі Нексікан Магаданської області Хабаровського краю Володимир пішов в перший клас. Але через деякий час сім’я переїхала в місто Коркін Челябінської області, за новим місцем роботи батьків. Але батько, Олександр Петрович, родом з села Гуляївка Березовського району Одеської області. Цей факт і вирішив їх подальшу долю. У 1959 році було прийнято рішення переїхати на постійне місце проживання до міста Одеса. Після школи Володимир Олександрович віддав військовий обов’язок Батьківщині, відслуживши два роки у військах зв’язку.

Відразу після демобілізації в 1969 році вирішив йти за своїм покликанням і вступив до ОІІМФу на заочне відділення факультету механізації портів та влаштувався на роботу слюсарем в Одеський морський торговий порт. Був електриком, механіком. Після захисту диплома отримав запрошення в Службу портів ЧМП, працював на посаді провідного інженера.

Настав 1983 рік. Повним ходом йшло будівництво нового порту. Не вистачало робочих рук, кваліфікованих спеціалістів. Володимира Олександровича направили в порт на посилення кадрів і вже 6 червня він був переведений з ЧМП в порт «Южний» на посаду начальника відділу механізації та технологій і прослужив на цій посаді більше 28-ми років.

У той складний час в порт Южний закуповувалася техніка, нове обладнання. Як раз в 1983 році прийшли два стакери для вугільно-рудного комплексу (ПРР-2). Вивантаження обладнання з судна здійснювалося силами працівників відділу механізації та технологій, так як на той момент в порту не було докерів, які могли б проводити такі роботи. Заступник начальника порту «Южний» з охорони праці Валентин Герасимович Болдирєв тоді виписав хлопцям посвідчення стропальника-сигнальника. Взяли в оренду кран в Одеському порту, ролл-трейлер. Працівники механізації своїми силами стропили та вивантажували цей пароплав. Тоді підприємтсво набирало обертів в оснащенні спеціальною портовою технікою: надходили крани та ін. Це був початок розвитку механізації в порту Южний.

Володимир Олександрович згадував, що колектив, який він очолив, підібрався дружний та згуртований: разом працювали, разом святкували. Обстановка у відділі була здорова, настрій завжди робочий. Кожен чітко розумів цілі і завдання, працювали в одному напрямку – на благо порту. Основна задача відділу механізації полягала в тому, щоб здійснювати нагляд і контроль за портовою технікою, складати технічні завдання для придбання нової техніки. Робота була дуже цікавою, сповненою вірою в щасливе майбутнє підприємства та тих, хто його будував! Кожна людина, яка волею долі потрапила на роботу в порт «Южний», стала не тільки свідком народження нового порту, а й стала частиною масштабної події Всерадянського значення! Від кожного, в той час, залежало на якому рівні буде розвиватися нове підприємство, на якому рівні будуть жити їх діти. І кожен, хто працював тоді на будівництві порта, створював нові підходи у роботі, нові програми, впроваджував раціоналізаторські пропозиції та в процесі щоденної кропіткої роботи міцнів та процвітав найпотужніший, найглубоководнійший порт в Україні!

Володимир Олександрович також впроваджував в життя багато раціоналізаторських пропозицій, які мали фінансовий результат та економічний ефект.

Які якості необхідні людині, на шляху до успіху? Чи буде враховуватися успіх самої людини в успішному розвитку колектива, підприємства? Чи стали наполегливість, стійкість, цілеспрямованість, впевненість, зосередженість, високий професіоналізм та вміння не впадати у відчай, візитною карткою успішної людини?

Володимир Олександрович за своє життя вивів особисту формулу успішності – «жити в злагоді зі своїм внутрішнім світом», тому, що є вже сформовані життєві переконання, яким він намагається слідувати і до сьогодні. І якщо людина успішна, впевнено йде вперед, використовуючи свої професійні ресурси, цілеспрямована та відверта – в її житті обов’язково знайдеться місце для справжніх відносин: «Вважаю, що мені дуже пощастило з дружиною: дуже близька людина, надійний друг, прекрасна мама, теща, любляча бабуся, справжня берегиня сімейного вогнища, генератор позитивної енергії. Поруч з нею вся сім’я відчуває себе комфортно. 12 листопада буде ювілей – 45 років спільного життя. Найбільша радість для нас с дружиною, звичайно ж, онуки. Мій онук з семирічного віку серйозно захоплюється мінералогією (повинні ж були в сімї проявитися гени діда-геолога), збирає камені, читає енциклопедичну та довідкову літературу з бібліотеки свого прадіда – геолога, на рівних розмовляє з дорослими колекціонерами мінералів. Онук і онучка – найбільше щастя в нашому житті Якщо ми і будемо когось любити ще сильніше, так тільки правнуків!»

З 2011 року Володимир Олександрович знаходиться на заслуженому відпочинку. У вільний час захоплюється фото і відео зйомкою, в основному фіксує важливі моменти і події в житті родини, історія життя онука і онучки відображена від народження до сьогоднішнього дня. Оскільки Володимир Олександрович живе в приватному будинку, в нього є своя майстерня, в якій йому подобається працювати, в будинку все робе своїми руками. Дві собаки породи Алабай не дають засидітися на одному місці, тому Володимир Олександрович з задоволенням гуляє з ними в парку.

За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток підприємства Володимир Олександрович неодноразово був нагороджений Грамотами та Подяками від адміністрації ДП МТП «Южний», у 1998 році отримав звання «Ветеран праці порту «Южний»», а також у 2007 році був нагороджений нагрудним Знаком «Почесний працівник морського та річкового транспорту України».

Шановний Володимир Олександрович,

вітаємо Вас з Днем народження!

Бажаємо Вам міцного здоров’я, багато добрих, теплих днів в житті, яскравих посмішок, щасливих подій і миттєвостей, радісних звісток та веселих свят. Нехай усі Ваші дні будуть наповнені любов’ю рідних, приємними клопотами, прекрасним самопочуттям і оптимістичним настроєм. Нехай підтримка і любов Ваших рідних будуть для Вас надійною опорою!

Всіх Вам благ!

Р.S.: В статті використані матеріали газети «Портовик» 07.12.2001; 27.11.2009.