«Життя окремої людини має сенс лише в тій мірі, наскільки вона допомагає зробити життя інших людей красивіше і шляхетніше. Життя священне; це, так би мовити, верховна цінність, якій підпорядковані всі інші цінності». Так характеризував сенс життя легендарний фізик, світоч науки 20 століття Альберт Ейнштейн. І не дарма я згадала Ейнштейна, тому, що сьогодні мова піде про видатну людину нашого часу, славного раціоналізатора, Ветерана праці та Почесного пенсіонера порту Южний – Юхима Леонтійовича Гольдфарба, який сьогодні святкує свій ювілей!

Так сталося, що люди, які приїхали будувати та розвивати порт Южний у далекі 70-ті  роки з усіх кінців Радянського Союзу, всі були першокласні спеціалісти, майстри свого діла та надзвичайно талановиті особи. Ініціативаактивна діяльність, спрямована на розвиток та удосконалення робочого процесу – важливіша риса цих людей. Це також внутрішнє спонукання до нових форм діяльності та підприємливість. Всі, про кого доводилося нам писати, внесли вагомий особистий внесок у розвиток підприємства, створювали новітні технології, показали високий рівень професіоналізму та витримку в умовах перших кроків народження найкрупнішого в Україні глибоководного торгового порту.

Юхим Леонтійович – людина неординарна, з гострим розумом, миттєвою реакцією та оцінкою ситуації, відмінним розрахунком, як вийти із неї. Людина, яка досконало володіла нарисною геометрією і для якої не складало великих труднощів, створити за десять хвилин раціоналізаторську пропозицію. Саме «рацухи», як називає їх Юхим Леонтійович, він з великим успіхом впроваджував у життя, і тим самим поліпшував робочий процес та економив фінанси підприємства, тому, що в його пропозиціях завжди був фінансовий ефект!

Юхим Леонтійович народився 10 травня 1939 року в Одесі.

Батько, Леонтій Йосипович,1895 року народження, у 1941 році потрапив на фронт та в перший же рік війни під Москвою отримав серйозні поранення та потрапив у шпиталь. Лікарі твердили, що необхідно ампутувати ногу, але Леонтій Йосипович, що було сил опирався цьому, не був згоден та ногу чіпати не давав. У 1943 році він був виписаний в тил.

Мати, Фаня Юхимівна, 1905 року народження, під час війни встигла разом із своєю матусею та з маленьким дворічним Юхимчиком, евакуюватися в Казахстан у місто Акмолинськ (зараз м. Нур-Султан) перед самою обороною Одеси.

Після війни сім’я повернулася в рідне місто. Хлопчисько ріс на радість батькам, добре вчився в школі. Ще в шкільні роки у нього виявилися математичні здібності. Вмів дуже швидко рахувати, і це йому стало в нагоді, коли юний Юхим проходив службу в рядах Радянської армії. Але про це трохи згодом.

Позаду довгі десять років навчання у школі, а попереду відкриваються двері у новий світ дорослого життя. І яке воно буде залежить тільки від кожного з тих, хто ці двері відчиняє. Отож в свої 17 років Юхим йде працювати на Одеський завод Чугунно-кровельного листа різноробочим. І з цього часу молодий хлопець, сповнений рішучості та мріями про майбутнє, перегорнув нову сторінку свого дорослого життя, з якої почалася трудова доблесна праця на благо рідної країни, на благо суспільства.

В 19 років Юхим вступає на перший курс Одеського інституту інженерів морського флоту на вечірній факультет. З другого курсу у листопаді 1958 року Юхима призвали в Армію, службу проходив під Ленінградом, служив артилеристом-розвідником. Та у навчальному бою талант миттєвого рахунку, ще і з урахуванням напрямку вітру, коли солдати здавали обчислювач на контроль, йому був вітрильником у досягненні правильно поставленої мети. І як результат: з 30 допустимих секунд – розрахував за 6 секунд. На відмінно!

В грудні 1960 року Юхим був звільнений в запас з лав збройних сил. Тоді їх полк був розформований не весь. Залишилося 12 осіб серед яких був і Юхим. Решту відправили служити в Німеччину, але для людини з прізвищем Гольдфарб мрія про службу в Німеччині була не реальною. Тож він був направлений у військкомат на вулицю Лева Товстого в Одесу з записом у військовому білеті: «Звільнений у зв’язку зі скороченням Радянської армії» з чого дуже сміялися дівчата у військкоматі при реєстрації, показуючи одна одній смішний запис.

Юхим Леонтійович повернувся до свого інституту на 2-й курс, встигнув на останній день завершення 1 семестру й одразу на екзамен. Паралельно влаштувався в Одеський судноремонтний завод №1 в трубопровідний цех трубопровідником. Та через дуже короткий термін, а саме через 8 місяців, Юхим Леонтійович отримує спочатку 2 розряд, а через рік – 3 розряд. Та кожного року цілеспрямований хлопець, як по сходинках піднімався вгору через посади інженера-диспетчера та майстра трубопровідного цеху.

В 1965 році з успіхом закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Під час навчання визначився ще один талант молодого Юхима – досконале володіння нарисною геометрією. Багато студентів зверталися до нього за допомогою. Золоті часи були, безтурботні.

В серпні 1969 року Юхиму Леонтійовичу запропонували роботу в Одеському ордена Леніна морському торговому порту, куди він у був відкомандирований на посаду групового механіка Портофлоту. Тут він стежив за технічним станом суден Одеського порту, оформляв документи на плановий ремонт суден. На цій роботі Юхим Леонтійович зумів проявити свій талант винахідника та людини неординарної в своїх рішеннях та пропозиціях. Як згадує Юхим Леонтійович, йому не становило великих труднощів, щоб за десять хвилин знайти та внести рацпропозицію. « На ремонті стоять 4 судна. Пройшовся, оглядів… найголовніше – бажання, потім з’являється ідея і «рацуха» готова». В місяць Юхим Леонтійович вносив по 3-4 раціоналізаторських пропозиції, а це істотне доповнення до заробітної плати: по 200-300 карбованців за кожну пропозицію. На той час це були великі гроші! І кожна пропозиція, звичайно була впроваджена в дію з точним розрахунком економічного ефекту. Про таких людей в народі говорять «Світла голова», про таких людей пишуть в газетах!

Зі спогадів Юхима Леонтійовича: « З Тендрівської коси до Одеси йшла баржа, яка набирала 1000 тонн піску. А до Одеського порту поки доходила 500-600 тонн піску втрачала по дорозі разом з водою. Треба було щось робити, бо дуже шкода! За 10 хвилин зрозумів, зробив, накреслив! Гумовий клапан – пристосування з 2 м гуми. Через два дні приніс в одному екземплярі. Всі баржі прийшли з 1000т піску. Більше 150 тис. карбованців економії! В швидкості вийшов наказ про ліквідацію барж. Гроші то великі були та економічний ефект з плюсом…»

Юхим Леонтійович дуже боявся своєї гарячності. Бо мав ІІІ розряд з боксу, ІІ з футболу та його готували на ІІ розряд з тяжкої атлетики (штанга). Тому завжди працював над собою, виховуючи свою силу волі.

Славився Юхим Леонтійович і своєю здатністю красиво говорити і правильно висловлювати свої думки. Співрозмовники завжди позитивно реагують на добре поставлену дикцію і грамотно побудовані фрази. А у Юхима Леонтійовича і до цього був талант. Тому він читав лекції  в той час, коли в Одеському порту було створено дві групи з штурманів та матросів. Він з хлопців «робив» майбутніх механіків. Від того, що він був міцний в начертальній геометрії, він мав об’ємне бачення світу, не так як всі. Тому йому було дуже легко підбирати навчальний матеріал, адаптувати його, дохідливо пояснювати та розповідати своїм підопічним.

В співбесіді з Юхимом Леонтійовичем мимоволі ловиш себе на думці, що ти просто заворожений співрозмовником, ти разом з ним, потрапляєш в той час та співпереживаєш йому, настільки цікаво слухати його розповідь, живу та щиру, сповнену спогадами про великі справи.

Від того, що Юхим Леонтійович був дуже відкритою людиною, міг добре спілкуватися з колегами, його обрали у профком. Всі до нього зверталися за допомогою. І не було жодної людини, кому б він не допоміг по мірі можливості.

Через п’ять років Юхима Леонтійовича переводять на посаду заступника начальника Портофлоту по технічній експлуатації на якій він пропрацював три роки та був переведений у 1983 році в морський торговий порт Южний на посаду начальника «ПСМ-665» Портового флоту. З цього  року і починається нова біографія видатної невгомонної людини, дивовижного керівника, раціоналізатора, новатора та просто найцікавішого та чудового співрозмовника – Юхима Леонтійовича Гольдфарба.

Дуже цікаві історії розповідає Юхим Леонтійович про роботу в порту на ПСМ-665. Але про всі не напишеш – не вистачить місця. Всі, хто згадує про нього, в один голос твердять, що Юхим Леонтійович був дуже відповідальною, організованою та дисциплінованою людиною, керівником від Бога. Все в нього було в порядку, і документи, і виконання поставлених завдань. Він чітко, навіть педантично виконував свою роботу.

На плавмайстерню відправляли судна, які потребували ремонту, та їх було чимало…Тому Юхим Леонтійович завжди вимагав заявку, тобто письмову підставу на те, що судно необхідно ставити на ремонт, треба було вести облік зробленої роботи. Але він зустрів великий опір, не дуже хотіли люди притримуватися правил з паперовою роботою. Але знадобилося чимало часу, щоб налагодити роботу з заявками.

Одного разу на нараді у начальника порту Володимира Григоровича Іванова начальник Портофлоту Юрій Семенович Бутов докладає, що вийшов з ладу р/к «Зеніт». Іванов запитує у Юхима Леонтійовича, коли «Зеніт» стане до роботи? Юхим Леонтійович відповідає: «Через 15 хвилин». Юрій Семенович був дуже здивований. «Я ще ж заявки не подав!». «Я поважаю вас, поважаю флот. А папір ви принесете через 20 хвилин!»  Юхим Леонтійович дуже поважав флот та мав глибокі переконання, що він не повинен простоювати. Тому дав команду зробити «Зеніт» без заявки.

Юхим Леонтійович був надійною людиною, поки він роботу не зробить, він не заспокоїться! Буде робити і вдень, і вночі, але робота буде виконана! Про це знав Бутов, знав про це і Іванов.

В 1989 році Юхим Леонтійович очолив тепловодогосподарство порту. Йому довіряли не тільки його підлеглі, а й начальство. Тому що був дуже відповідальним та дисциплінованим.

Але ще один факт з трудової біографії Юхима Леонтійовича мене зворушив більш за все. Для нього знайти привід для нової рацпропозиції, як я вже говорила, не становило великих труднощів. Тож декілька пропозицій він вніс в нашому порту. Але потім, дивлячись на хлопців, які з ним працювали, в кожного свої родини, діти, яких треба було піднімати, Юхим Леонтійович вирішив для всіх знаходити рацпропозиції, щоб була можливість людям отримувати ще премію до зарплати. Необхідно було винаходити щось абсолютно нове. Тоді можливо було оформлювати, як рацпропозицію. Якщо ні – шукав вихід. Нічого не можливого не було! Не було перешкод! І Володимир Григорович це дуже добре знав! Тому і цінував його, як талановитого фахівця.

Начальником тепловодогосподарства Юхим Леонтійович пропрацював до серпня 2005 року, та звільнився у зв’язку з виходом на заслужену пенсію.

Де б він не працював, всюди його нагороджували почесними грамотами, подяками та надавали грошові премії за хорошу організацію робіт з ремонту, за раціоналізаторські пропозиції, за досягнуті успіхи, за відмінне виконання робіт, за високі показники в роботі а також за участь в громадському житті підприємства.

За високий професіоналізм, бездоганну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток порту Южний, високі досягнення у професійній діяльності Юхим Леонтійович Гольдфарб отримав звання «Ветеран праці порту Южний» (1998р), нагороджений Почесною грамотою Одеської облдержадміністрації (2002р), та йому було присвоєне звання «Почесний пенсіонер порту Южний»(2005р).

Шановний Юхиме Леонтійовичу!

Щиро вітаємо Вас з ювілеєм! Бажаємо Вам міцного здоров’я, безкрайнього оптимізму, реалізації ідей і задуманих планів, успіху, сімейного благополуччя і щастя, бадьорості духу, стабільності, позитиву, яскравих подій та незабутніх вражень !

З Днем народження!!!