Сьогодні виповнилося б 67 років з Дня народження капітана ПБК «Арктур» Геннадія Миколайовича Коваленка…

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 49180840_783553421979613_8128763487909314560_n.jpg

Доля складає наше життя по маленьким фрагментам, важливим подіям, значущим зустрічам та щасливим миттєвостям. Інколи ми приймаємо погану подію, як покарання чи урок, а миттєвості щастя – як поцілунок Бога.  А іноді ми навіть не помічаємо, як доля підносить нам неймовірний подарунок.

У минулі часи, коли будувався військовий фрегат, поряд з робітниками на верфі, працювала і команда майбутнього корабля, задля того, щоб досконало знати його конструкцію, всі  особливості, тонкощі та слабкі місця. Тобто, щоб детальніше познайомитися з кораблем.

Подібна історія сталася і з рейдовим катером «Арктур». У листопаді 1989 року, вирушаючи у Ростов-на-Дону на прийомку нового катера, команда в складі капітана Г.В. Плюти, старшого механіка Г.М. Коваленка, мотористів-матросів В.І. Данченка, Н.А. Величка та В.Г. Шербула розраховувала побачити новенький біленький теплоходик. Але їх надії не виправдалися: вони побачили іржавий, не схожий на судно об’єкт.

Екіпажу з порту «Южний», який прибув на завод «Красний моряк», довелося включитися в роботу по будівлі катеру, іноді курирувати дії суднобудівників. Звичайно, не обійшлося і без неприємностей. Ось, як записав, зі слів моториста В.І. Данченка, старожила катеру «Арктур», Віктор Петрович Красюк: «По всьому катеру спочатку повинні були встановлювати «неонове» електроосвітлення. Але коли надійшов на завод ящик зі світильниками «денного світла», розвантажуючи, його просто упустили на асфальт. Після того, як з ящика пролунав «дзвін розбитого кришталю» всім стало ясно – не доля. Довелося в терміновому порядку встановлювати освітлення «з того, що було». З огляду на все вище перелічене, приймання «Арктура» і затягнулося,  майже на два місяці.»

Нарешті 25 грудня судно пройшло ходові іспити. Було виявлено дуже багато недоліків, тому екіпаж вирішив залишити катер на заводі та відправлятися додому літаком, на який вже були куплені квитки. Але в останню мить надійшов наказ терміново пригнати катер «Арктур»  в любому стані до порту «Южний».

28 грудня на «Арктурі»  екіпажем  був урочисто піднятий державний прапор. А вже 31 грудня о сьомій годині ранку катер вийшов з заводу та відправився в тяжкий та довгий шлях на буксирі у  «Олександра Пархоменка».  В Маріуполі катер був о 23 годині, тому екіпажу довелося зустрічати Новий рік на «Арктурі»  зі смаженою картоплею на Новорічному столі. Може хтось скаже, що це романтика, але екіпажу «Арктура» так не здавалося! Довгих чотири дні просиділи хлопці в Маріупольському порту поки не з’явився попутний буксир «Зорро», який йшов в порт Іллічівськ. І, нарешті, вже в новому 1990 році,  6 січня о 22.30 рейдовий катер «Арктур»  прибув до рідного порту.

Так відбулося перше знайомство з «Арктуром»,  яке тепер точно можна назвати  значущим, в  житті Геннадія Миколайовича Коваленка, який так само як і «Арктур»  народився у січні місяці. Познайомившись один з одним, вони вже не розлучалися ніколи!

У музеї історії порту «Южний»  зберігається копія Наказу № 24 від 11січня 1990 року «Про приймання на баланс порту рейдового пасажирського катера “Арктур”» , за підписом легендарного начальника порту Володимира Григоровича Іванова, як отримання катером  свідоцтва про народження.

Треба сказати, що на «Арктурі»  поступово, протягом багатьох років його експлуатації, силами екіпажу було внесено ряд суттєвих змін та удосконалень і зараз «Арктур» став найбільш керованим, ніж був спочатку.

Сталися зміни і в назві типу плавального засобу: рейдовий катер (РК) перейменували в пасажирський безкоєчний катер (ПБК), тобто катер без кают для пасажирів.

Одною з незвичайних особливостей катеру, є значення його   імені.  Хто б міг подумати, що Арктур – це найяскравіша зірка в сузір’ї  Волопаса, четверте по яскравості небесне тіло Північної півкулі. Таке «зіркове»  ім’я  не кожному судну дано!

Тому, мабуть, у нього такі високі досягнення. За період експлуатації  ПБК «Арктур»  пройшов тисячі миль в прибережному плаванні, а його основний екіпаж протягом багатьох років залишався постійним. Катер перевозив по порту і на зовнішній рейд доглядові комісії, членів екіпажів суден і ремонтні бригади, партії вантажів і продуктів, водолазів, брав участь в екологічних обстеженнях моря  і в пошуково-рятувальних та антитерористичних операціях, працював за внутрішньо портовим розкладом, робив екскурсії як всередині порту, так і на зовнішньому рейді, на його борту проводились прес-конференції, здійснювали поїздки урядові та міжнародні делегації. На борту катера проводилися пожежні, газові, екологічні та інші портові вчення, з борту катера проводили фото і кінозйомку репортери багатьох газет і студій телебачення.

Декілька разів виконував катер і невластиві йому роботи по буксируванню і перестановці різних об’єктів. У послужному списку «Арктура»  і його екіпажу кілька врятованих в морі людей.

Всі ці роботи виконувалися безаварійно, у встановлені терміни і без нарікань.

Ще однією відмінною особливістю «Арктура»  є його професійно- злагоджена і по-людські згуртована команда. Капітан ПБК «Арктур» – був людиною вимогливою тому і команду створив з таких же самих людей.   Геннадію Миколайовичу завжди задавали таке питання: «Як вам вдалося створити відмінний колектив?». І він завжди відповідав: « Колектив створюється рівно стільки, скільки капітан займає цю відповідальну посаду на судні. Є з кого брати приклад підлеглим … Звичайна життєва мудрість, давно перевірена часом». Власне команда «Арктура» складається виключно з професіоналів, які на зупиняються на досягнутому.

Отже, безперебійну роботу завжди забезпечував злагоджений екіпаж, до складу якого завжди входили грамотні фахівці, майстри своєї справи, які чітко виконували свої обов’язки як при щоденній експлуатації, так і при щорічних заводських ремонтах судна. Звичайно, гідним кадровим потенціалом цей катер зобов’язаний тому, що протягом  21 року у нього був незмінний капітан – Геннадій Миколайович Коваленко.

Геннадій Миколайович народився 2 січня 1952 року  на  хуторі  Україна Ново-кубанського району  Краснодарського краю. Там  і навчався в середній школі, та був в ній кращим футболістом, входив до збірної  Кубані.

З 1969 по 1974 роки вчився в Одеському вищому інженерному морському училищі на факультеті судноводіння (ОВІМУ) , тепер Національний університет «Одеська Морська Академія». Після навчання отримав направлення в Новоросійське морське пароплавство де він був зарахований  машиністом. Але житло не давали і, пропрацювавши всього рік, Геннадій звільнився і переїхав до Одеси та влаштувався в Іллічівський  порт спочатку машиністом т/х «Море» потім, закінчивши курси судноводія маломірного флоту, –  змінним механіком  м/б «Дружний», змінним помічником капітана – змінним механіком на судні «Яша Гордієнко», поки не прийшов час починати нову біографію в порту «Южний».

В січні 1979 року Геннадій Миколайович  переводом влаштовується  в Морський торговельний порт «Южний»  в портофлот на р/к  «Зеніт» спочатку на посаду змінного помічника-змінного механіка потім  капітаном- старшим механіком. У 1981році закінчив курси судноводіїв за розширеною програмою. В 1982 році був переведений  на  л/к «Морський-2», а згодом на т/х «Буревісник». І тільки через чотири роки сталося знайомство з  «Арктуром» , незмінна та вірна дружба на довгі роки!

Спочатку Геннадій Миколайович був на «Арктурі»  старшим механіком- змінним помічником капітана і разом з командою забирав «Арктур»  з Ростова-на-Дону. А в 1993 році  він  змінив на капітанському  містку Геннадія Володимировича Плюту.

В 2013 році «Арктур»,  разом з екіпажем, на чолі з Геннадієм Коваленком, перевели до Адміністрації морського порту «Южний» де вони ще цілий рік працювали пліч-о-пліч…

«Стихія недбалості і помилок не прощає … З морем не можна жартувати» – таке напуття отримав Геннадій Коваленко ще за часів, коли навчався у вищому інженерному морехідному училищі на факультеті автоматики. А сам завжди говорив: «На флоті у всьому повинен бути порядок».

Ще працюючи у Новоросійському морському пароплавстві, Геннадій Миколайович за період з листопаду 1974 по червень 1975 року був відзначений Подяками за відповідальне відношення до роботи, наполегливу працю.

За 35 років роботи в морському торговельному порту «Южний», Геннадій Миколайович Коваленко отримав такі нагороди:

  • Почесна грамота Міністерства транспорту України  з нагоди професійного свята (25.06.2001)
  • За багаторічну плідну працю в галузі морського транспорту та з нагоди 30-річчя заснування ДП «МТП «Южний» нагороджений Почесною грамотою Одеського обласної державної адміністрації.(28.07.2008).
  • За багаторічну сумлінну працю та з нагоди 20-річчя підняття Державного прапору на ПБК «Арктур» оголошена Подяка та грошова премія (28.12.2009)
  • Оголошена Подяка Міністра транспорту та зв’язку України з нагоди дня Незалежності України (24.08.2010).

На заслужений відпочинок Генадій Миколайович пішов в 2014 році за станом здоров’я.

28 грудня 2014 року його запросили, як пенсіонера, на незвичайний захід до музею історії порту «Южний» – 25 років з дня підняття Державного прапора на ПБК «Арктур». З цієї нагоди в музеї історії порту була влаштована ювілейна фотовиставка, основою якої організатори експозиції зробили вшанування команди, членів якої запросили на відкриття.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 49783340_781132558886400_4496820356501209088_n-1711x1080.jpg

І треба було бачити то тепло в очах членів екіпажу і чути ті оплески, якими ветерани та нинішні члени екіпажу зустрічали в музеї свого Капітана, який прибув на святкування ювілею. Скільки було спогад, усмішок, скільки цікавих розповідей очевидців, справжніх героїв «Арктура», від яких багато світлин просто ожили і вийшла точна історична довідка про історію виникнення, тепер вже легендарного катера «Арктур».

«Якщо радість на всіх одна, значить біда одна. Море встає за хвилею хвиля, а за спиною – спина…»  Морське співтовариство пов’язано не тільки просоленими канатами, але і просоленими долями…

Ніхто не знав тоді, в 2014 році, що то була остання зустріч з Геннадієм Миколайовичем. Ніхто навіть і не підозрював, скільки хвилин життя додала ця тепла і дуже важлива для колишнього капітана зустріч! Але через де-кілька місяців його не стало.

25 років разом з «Арктуром»! 25 років – єднання на віки!

Сьогодні екіпаж «Арктура» продовжує свій шлях на чолі з Віктором Петровичем Красюком, у якого теж День народження у січні! Вважаю цей факт так само знаковим, який єднає двох капітанів з «Арктуром» незвичайним зв’язком.

Віктор Петрович має досвід служби на “Арктурі” з 1991 року. Завдяки йому музей історії порту має багато світлин, не тільки з історії появлення «Арктура», а й з історії створення та будівництва порту «Южний». Крім того, ентузіаст продовжує вести “Книгу адрес”, реєструючи рух кадрів на катері і пише історію всього портового флоту порту “Южний”.

В даний час безперебійний робочий цикл ПБК «Арктур» забезпечує команда з 12 осіб: капітан-механік, старший механік -помічник капітана, двоє помічників капітана-помічників механіка, четверо мотористів-матросів і четверо матросів. Особовий склад по 3 члени екіпажу, розбитий на 4 вахти.

Всього ж за «Книгою адрес» на «Арктурі» перебувало (рахуючи як командній, так и рядовий склад), а також стажерів і практикантів перебувало 93 особи.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 49106977_384812772092473_1961523723135614976_n-1625x1080.jpg

В цьому, 2019 році,  набігає 30 років, як на «Арктурі» урочисто підняли Державний прапор. Вже 29 років, як він гідно несе свою вахту. Нехай же доля «Арктура» , його капітана та екіпажу, буде такою ж яскравою і на наступні плідні роки!