Сьогодні День народження у видатної людини, яка в перші роки становлення порту «Южний»  приймала участь у його розвитку та благоустрої.

Сергій Матвійович народився 25 липня 1942 року в селі Лізинка Іванівського району Одеської області.

В 7 років Сергій  пішов до школи спочатку в селі Благоєво, до якого щодня долав чотири з половиною кілометри, а в останні 2 роки ходив до школи на з\д станції Буялик, до якої добирався сім з половиною кілометрів. Після закінчення школи Сергій отримав атестат про середню освіту і мріяв стати моряком. Тому влітку 1959 року він прибув до Одеси вступати до вищої морехідки (ОВІМУ). Іспит здав, але не пройшов за конкурсом.

Через багато років, Сергій Матвійович, згадував про це з посмішкою: «Пам’ятаю, йдемо по Пушкінській, думаємо, що нам робити далі, так хотілося йти в море, бачимо – технічне училище №5, яке готує кухарів на судна Чорноморського морського пароплавства. Це був реальний шанс наблизитись до своєї мрії – і ми вступили до цього училища».

Через два роки навчання в училищі Сергій уже готував сніданки, обіди та вечері для екіпажу суховантажного судна  «Дебальцево», яке перевозило різноманітні вантажі (вугілля, руда, обладнання) в Ірак, Італію, Індонезію та інші країни. Завдяки цьому Сергій ще у 19 років  встиг побачити багато країн. З часом стояти біля плити йому добряче набридло і він вирішив списатися з судна та вступити до інституту. Під час стоянки в Одесі, Сергій здав іспит на матроса ІІ класу в УКК і, отримавши свідоцтво, пішов в рейс на цьому ж суховантажі «Дебальцево», але вже в новій якості. Рейси розтягнулися ще на півтора року.

На початку 1964 року Сергій Матвійович списався з судна, пішов на підготовчі курси в Одеський інститут інженерів морського флоту, закінчив їх і з 1 вересня 1964 року був зарахований  студентом експлуатаційного факультету знаменитого «Водного». Про вибір факультету Сергій Матвійович згадує так: «Подав документи на судномеханічний факультет, але проректор Дмитро Антонович Чумак, коли дізнався, що я був коком, сказав:«Після запаху котлет, ти хочеш пахнути соляркою? Я тобі пропоную 3 факультети: експлуатаційний, кораблебудівельний, механізаторський – на вибір, але краще за все експлуатаційний». Так я вступив на експлуатаційний факультет. Інститут закінчив у 1970 році, отримав диплом інженера -експлуатаційника водного транспорту, про що, до речі жодного разу в житті не пошкодував».

Після навчання Сергія Матвійовича направили на роботу в порт «Находка»  на Далекому Сході. У Находці, в період з жовтня 1970 року по березень 1974 року, працював стивідором, змінним диспетчером, начальником причалу (старшим стивідором), начальником 4-го району. З квітня 1974 року відбув у порт «Восточний», в якому до грудня 1977 року працював на посаді начальника вантажного району.

Прекрасна природа, ліс, гриби, ягоди, червона риба, хороша посада і зарплата – все це довелося залишити та переїхати в Одесу.

В грудні 1977 року у  Одеському порту інспектор відділу кадрів Павло Семенович Плутенко запропонував Сергію Матвійовичу посаду стивідора 14 причалу 2-го вантажного району. І вже через 8 місяців  Павло Семенович  працював на посаді заступника начальника порту «Южний» по кадрам і  запросив Сергія Матвійовича на зустріч з начальником порту Вальчуком Леонідом Васильовичем. У той час в порту почалася серйозна робота по підбору спеціалістів, керівників відділів і служб. На тій зустрічі Леонід Васильович запропонував Сергію Матвійовичу посаду старшого диспетчера порту (з перспективою стати головним диспетчером). Сергій Матвійович погодився з пропозицією і відразу ж отримав завдання по організації диспетчерської служби, оскільки порт вже почав навантаження газовозів в постійному режимі.

У штаті диспетчерської порту на той час перебувала 1 людина – змінний диспетчер Нудьга Олександр Андрійович зі стажем роботи в порту – 20 днів. На їх долю випала вся робота по організації диспетчерської служби та, в першу чергу, організації взаємодії з Одеським припортовим заводом з усіх питань, починаючи від постановки газовоза до причалу, забезпечення безпеки вантажних робіт, виведення судна з порту; координацію робіт зі службою капітана порту (БРЛС, лоцмани), з портовим флотом. Таким чином до кінця 1978 року завод здійснив навантаження на газовози 140 тис.тонн аміаку, а порт забезпечив введення і виведення з порту 25 суден – газовозів. В кінці 1978 року на ОПЗ була введена в експлуатацію 1-а черга власного виробництва аміаку і почалося його інтенсивне відвантаження, що вимагало збільшення штатів в диспетчерській службі порту.

З січня по березень 1979 року були прийняті на роботу змінні диспетчери, хороші фахівці: Пілічев А.І., Гладушевський О.Л., Димов Н.П., які мали досвід роботи в інших портах ЧМП.

З 1 лютого 1980 року Сергій Матвійович був призначений головним диспетчером порту.

А в період з 20.04.1984 по 18.08.1986 він  перебував у відрядженні за кордоном, застосовуючи свій досвід і знання на портових спорудах радянської компанії «Арктікуголь» на острові Шпіцберген. Після повернення з відрядження продовжував працювати головним диспетчером, а у вересні 1995 року був призначений заступником начальника порту з експлуатації.

Нова посада – нові обов’язки. Це організація і координація роботи всіх служб і відділів, підрозділів порту по виконанню завдань, які стоять перед портом на добу, місяць, рік і на перспективу; залучення нових вантажопотоків, збільшення обсягів перевантаження традиційних вантажів; часті поїздки в Мінтранс для складання планів завезення вантажів в порт залізничним транспортом і багато, багато іншого Сергій Матвійович виявляв ініціативу щодо закупівлі та впровадження в експлуатацію нової техніки; мобільних кранів, автомашин і автобусів для АТБ, автонавантажувачів (вилочних і ковшових) для вантажних районів, магнітних станцій, електромагнітів і грейферів великої вантажопідйомності; по впровадженню нових технологій з навантаження металів і інших вантажів.

Праця Сергія Матвійовича на всіх посадах органічно вливалася в працю підлеглого йому, згідно завідування, персоналу. І їх спільна праця дозволила порту Южний в усі часи не тільки розширюватися територіально, а й збільшувати обсяги перевантажень і, в кінцевому підсумку, бути в числі лідерів морської галузі України.

Сергій Матвійович працював на посаді заступника начальника порту 13 років,  до листопада 2008 року. Протягом останніх двох років перед виходом на заслужений відпочинок працював радником начальника порту по залученню вантажів в порт. Вийшов на пенсію 21 червня 2010 року.

За тривалу сумлінну працю на благо морського флоту і порту «Южний» Сергій Матвійович неодноразово нагороджувався почесними грамотами порту, грошовими преміями. Був нагороджений почесною грамотою Кабінету Міністрів України, знаком «Почесний працівник морського і річкового транспорту України» в 2002 році; почесною грамотою Державного департаменту морського і річкового транспорту України; у 2008 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник транспорту України»; у 1993 році йому присвоєно звання «Ветеран праці порту «Южний».

В даний час Сергій Матвійович на заслуженому відпочинку. Свій відпочинок присвячує родині, дітям та онукам.

Шановний Сергій Матвійовичу! Щиро вітаємо Вас з  днем народження!

Сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги, родинного затишку, благополуччя і добра.

Нехай кожен Ваш день буде наповнений корисними справами і теплом людських стосунків, а мрії втілюються в життя та приносять бажану радість і задоволення.

У серці плекайте молодість, відчувайте  святковий настрій кожного дня.

Щедрої Вам долі, миру і злагоди Вам і Вашим близьким.

Вічної молодості Вашій душі та доброти серцю, здійснення всіх Ваших планів та сподівань, надій та життєвих планів!