Любомир Євстахійович народився 21 березня 1938 року в місті Городенка Станіславської області (з 1962 г. – Івано – Франківська обл.) в багатодітній родині коваля Євстафія Мар’яновича, сина коваля Мар’яна Івановича. Мати,  Олена Михайлівна присвятила своє життя вихованню дітей та догляду за хворою донькою – сестрою Любомира.

У 1954 році Любомир закінчив середню школу і єдиним його бажанням було вчитися в Одеському інституті інженерів морського флоту (ОІІМФ). Він подає туди документи,  і 25 липня йому приходить виклик. Для вступу до інституту тим, кому не було 18 років, необхідний був дозвіл Міністерства морського флоту, і коли прийшов час здавати іспити, дозвіл все ще не прийшов. Довелося забрати документи і повернутися додому.

Тоді Любомир Євстахійович поступив  до технікуму «Механічної обробки деревини» в м.Коломия, але після 13 днів навчання, розуміє, що ця професія не для нього.

Було ще багато місць роботи, багато спроб знайти себе в цьому життєвому коловороті: і зварником, і машиністом, і мотоциклістом. Але думка про навчання не покидала молодого хлопця. Йому дуже хотілося вчитися ОІІМФі !

У 1956 році Любомир Євстахійович  поступив у Коломийське технічне училище трудових резервів та успішно його закінчив.

У жовтні 1958 року хлопець призивається до  Радянської Армії: спочатку на Алтай в місто Бійськ. Там він служив на авіаційно-технічній базі водієм автомобілю.  Потім був переведений в місто Новосибирськ, пізніше в місто Орша в Білорусії.

Після звільнення з лав РА в 1961 році, залишився у військовому містечку біля м. Орша, де працював у військовій частині механіком з експлуатації озброєння, а пізніше – інженером з ремонту та експлуатації автомобілів.

Але душа Любомира Євстахійович не могла заспокоїтися. Таке сильне бажання було вчитися! Мрія, яка не покидала ні на секунду! І тільки через десять років після закінчення школи, в 1964 році, він вступає до Одеського інститут інженерів морського флоту (ОІІМФ) на механічний факультет. Мрія здійснилася!

Після закінчення ОІІМФу в липні 1969 року Любомир Євстахійович був направлений в Іллічівський порт. Працював в ньомуу більш 15 років,

пройшовши посади змінного механіка, групового механіка, технолога з монтажу, головного інженера автобази порту. В період  з 1971 по 1984 роки в вільний від роботи час, Любомир Євстахійович був викладачем в  Іллічівському філіалі   Одеського морехідного училища ім. Марінеско.

У порт Южній Любомир Євстахійович прибув на запрошення Володимира Григоровича Іванова. 3 грудня 1984 року  був прийнятий на посаду начальника вугільно-рудного комплексу (ВРК).

З перших днів 1985 року почалася експлуатація ВРК( причалу №5): 15 січня 1985 року о 14.30 до причалу №5 був пришвартований  т \ х «Бабушкін» Чорноморського морського пароплавства (ЧМП) з незвичайним вантажем – 1000 тонн якірних ланцюгів.

Бригаді Анатолія Михайловича Ткачука – першому колективу докерів-механізаторів цього вантажного району, довелося вивантажувати  ці ланцюги. Робота була термінова. Звичайно, за цю роботу відповідав начальник району Любомир Євстахійович Березовський, який, всупереч прогнозам, упорався блискуче, в результаті тисяча тонн не надто зручних для вивантаження ланцюгів була знята на причал досить швидко – за 7,5 годин. Це була, свого роду генеральна репетиція для молодого колективу щойно утвореного вантажного району та його начальника Любомира Євстахійовича Березовського. Цю роботу гідно відмітив начальник порту В.Г.Іванов. До речі, кошти, зароблені на вивантаженні ланцюгів, за бажанням бригади, були віддані у «Фонд миру».

Потім було судно «Дагомис», яке вважається першим профільним судном, тому що в його трюмах були саме навалочні вантажі. З нього й почалася робоча біографія комплексу.

«Дагомис» портовики розвантажили не дуже швидко, проте у порівнянні з докерами–професіоналами Іллічівського порту, зовсім непогано – за тиждень. Капітан «Дагомису» був задоволений, задоволені були і портовики.

Зі спогадів Л.Е. Березовського: «Пригадуються роки початку роботи в порту: бруд, холод. Ходимо пішки по болоту в гумових чоботях . Звичайно було дуже важко. Але спогади  теплі і світлі. Адже ми піднімали по крупицях наш порт, були всі дуже дружні і веселі. Усе трималося на ентузіазмі і вірі в те, що наш порт «Южний» стане одним з найбільших портів України!

Особливо важко було з кадрами. Їх або катастрофічно не вистачало, або вони були не за фахом. Потрібен докер – дають тальмана, потрібен електромеханік, а надходить слюсар – це все ускладнювало і затягувало роботу ».

Зараз Любомир Євстахійович згадує про людей, з якими він тоді починав свій трудовий шлях в порту «Южний», по-доброму, теплими словами. Одними з перших, з ким йому довелося працювати на районі були: Володимир Євгенович Амосов (заступник начальника району по експлуатації), Володимир Федорович Жеребко (заступник начальника р-ну по складської частини), Подокопний Анатолій Федорович, Іван Семенович Арванінов (заст. Начальника р -на по механізації), Болдирєв Валентин Герасимович (помічник начальника порту з ОП), механізатор Віктор Токарев, Геннадій Олександрович Савельєв, електромеханік Іван Григорович Кухоль, механік Григорій Іванов.

З введенням в експлуатацію в 1985 році вугільно-рудного комплексу питання забезпечення порту кваліфікованими кадрами став одним з головних. З огляду на віддаленість порту «Южний» від центрів підготовки кадрів для морських портів (навчальний центр Одеського морського порту, ГСПТУ-22 м. Іллічівськ) було прийнято рішення про створення навчальної бази для професійно-технічного навчання робітників в порту «Южний».

У листопаді 1985 року в порту було створено навчально-курсовий пункт (НКП) з метою професійно-технічної підготовки робітників для підрозділів порту. Керівництво всією діяльністю НКП поклали на старшого майстра виробничого навчання Миколи Івановича Єршова.

У січні 1988 року Березовський Л.Є. був переведений в НКП майстром виробничого навчання. А в січні 1999 року його призначили начальником вже навчально-курсового комбінату.

Першочерговим завданням НКК була підготовка докерів-механізаторів, кранівників портальних кранів, слюсарів та електромонтерів з технічного обслуговування і ремонту підйомно-транспортного устаткування, машиністів для унікального спеціалізованого комплексу перевантаження навалювальних вантажів і багатьох інших робітничих професій для забезпечення роботи господарських підрозділів порту.

Підготовка кадрів в навчально-курсовому комбінаті порту проводилася виключно за рахунок порту з коштів на експлуатаційні витрати. Професійна підготовка кадрів в НКК проводилася за денною формою навчання, з відривом від виробництва, а також по курсовій і індивідуальній системі в навчальному комбінаті або на робочому місці у виробничому підрозділі порту.

Навчально-курсовий комбінат тісно співпрацював з іншими навчальними закладами професійно-технічного навчання: НКК Одеського припортового заводу, Іллічівського морського порту, навчальним центром Одеського порту, навчальним відділенням «Техсервіс» Держнаглядохоронпраці України, інститутом післядипломної освіти керівних працівників і фахівців водного транспорту, Дніпропетровським Державним інститутом технічного навчання робітників.

За час, роботи Березовського в НКК, відбулися суттєві зміни та удосконалення навчального процесу: НКК має 5 кабінетів для викладачів, 4  аудиторії, бібліотеку. З 2001 року в НКК став функціонувати комп’ютерний клас. Аудиторії були оснащені натуральними зразками і моделями вантажозахватних органів та пристроїв, деталями, вузлами і макетами перевантажувальних машин, плакатами по технології перевантажувальних робіт, влаштування морських суден, залізничних вагонів, підйомно-транспортних машин і механізмів, плакатами з технічного обслуговування ПТО, матеріалознавства, слюсарній справі, електрогазосварки, техніки безпеки і охорони праці, правила дорожнього руху, планами, схемами і кресленнями виробничих ділянок, технологічними картами.

У травні 2007 року Любомир Євстахійович пішов на пенсію.

Скільки вкладено праці, зусиль і витримки! Скільки вкладено серця і душі людей, які першими прокладали шлях до налагодження виробництва, яке забезпечувало стабільну роботу всього колективу порту, піднімаючи порт «Южний» до рівня провідних портів України!

Працюючи в морській галузі в Іллічівському та в порту Южний, Березівський Л.Є. був неодноразово відзначений грамотами та нагородами Міністерства Морського флоту СРСР, Чорноморського пароплавства і начальників портів «Іллічівська» та «Южного» , та відзначений грамотою міської ради міста Южного за вагомий внесок у розвиток та становлення порту «Южний».

Шановний Любомире Євстахійовичу! Вітаємо Вас з визначною датою – 80-річним ювілеєм! Прийміть від нас побажання добра та радості, щасливих подій і миттєвостей, радісних звісток і свят. Нехай усі Ваші дні будуть сповнені любов’ю рідних, вдачею життя, приємними клопотами, прекрасним самопочуттям і оптимістичним настроєм. Нехай здоров’я, підтримка талюбов родичів будуть для Вас надійною опорою! Всіх благ Вам та гармонії душі!