На початку сезону 1999/2000 р. у керма управління команди «Портовик» стояв вже інший головний тренер – Косік Володимир Сергійович (про його керування командою ми також напишемо, але пізніше).

Ілля Афанасійович Богданов  якийсь час, на початку сезону 1999/2000р, працював в ГК «Портовик», тренував другу команду клубу, найближчий резерв команди майстрів, а також дитячі групи.

Тренерський колектив ГК «Портовик» піклувався про підростаюче покоління майбутніх гравців дорослої команди  майстрів.Тому, завдяки підтримці начальника порту Іванова В.Г. відбулася поїздка в Братиславу (Словенія) юних спортсменів 1984 і 1986 р. н., де в серпні 2000 року проходив великий міжнародний турнір з участю спортсменів 20 країн.

Кожен ігровий день южненські хлопці проводили по два поєдинки  з суперниками з Польщі, Чехії, Словакії, Угорщини . Нажаль, такого результату, як  в Терамо, не добилися. Але на той випадок для вихованців Іллі Богданова і Вадима Радіонова був важливіший ігровий досвід, ніж результат. В сезоні 2000/2001 р. Ілля продовжував тренувати команду «Портовик-2».

Літом 2001 року І.А. Богданов поїхав в Кіпр, де протягом двох років очолював ГК «Пафос», залишивши про себе  найкращі враження.

В сезоні   2003/2004 роки Ілля  Богданов  працював тренером  з гандболу в Ірані (м. Ісфахан), в результаті  іранська  команда з гандболу стала чемпіоном Ірану.

В серпні 2004 року І.А. Богданов повернувся  в рідний край та організував гандбольну команду «Дельфін» з студентів політехнічного інституту.

В 2006 році сумісними зусиллями  тренерів  Богданова І.А. та Щукина М.А.  команда  «Політехнік – Дельфін» піднялася  з восьмій щаблі турнірної таблиці на третю, тобто завоювала бронзові медалі чемпіонату України  серед колективів Вищої ліги. Це ще раз підтвердило високі  організаторські здібності Іллі Афанасійовича.

В сезоні 2009/2010 р. «Політехнік –Дельфін»   завоював право   грати в Суперлізі, але за відсутністю фінансування команда  була вимушена припинити своє існування.

Далі в 2009 році  по запрошенню шкільного товариша, заможної людини, Ілля Афанасійович переїхав  в Закарпаття, де став директором  гірськолижного комплексу  в м.   Драгобрат. Ілля Афанасій і тут вживав  свою енергію, великий досвід для організації нормального функціонування  гірськолижного комплексу, в той же час сам досягав ази гірськолижного спорту.

Що цікаво, в травні 2013 року на його батьківщині, с. Бородино, повинні були початися роботи з проекту будівництва гірськолижної бази. Ідейним натхненним автором цього проекту був Ілля.    Поблизу селища  Бородино    є велике узгір’я, та Ілля загорівся ідеєю  зробити там  гірськолижну базу. Він зміг переконати навіть губернатора в реальності цього проекту і доніс  цю ідею до односельців, які змогли б отримати роботу на цій базі. Але… зараз цей проект, мабуть, вже не буде реалізований, оскільки 14 квітня 2013 року Ілля пішов з життя.

Але спортивне  діло  (ДЮСШ з гандболу, з футболу, БК «Вольник», секції з карате, художньої гімнастики) продовжується. В 2015 році порт Южний і місто Южне   відзначили 30-річчя ДЮСШ з гандболу «Портовик», який повністю почав функціонувати завдяки діяльності Іллі Афанасійовича Богданова та його помічників – тренерів: Сича О.П.,Березіна  В. В., Ярцуна О.М.,  Богданова Ю.А.

Брат Іллі Афанасійовича, Юрій Афанасійович, разом з громадськими спортивними діячами с. Бородино, починаючи з 2013 року, вже в п’ятий рік поряд проводять турнір з футболу на честь  звісного земляка  І.А. Богданова.

В  цьому році, як і раніше,  турнір відбудеться в квітні. На турнір з усій Одеській області приїжджають  ветерани футболу, приймають участь також дитячі   команди.

Соратники  з гандболу, які працювали з І. А. Богдановим, тепло й водночас  з великою біллю споминають про його діяльність на честь гандболу та взагалі спортивного руху.

Надаємо декілька таких спогад.

Володимир Сергійович Косік, майстер спорту СРСР з гандболу, заслужений  тренер України, який очолював ГК «Портовик» з 1999 по 2005 роки,  згадує Іллю такими словами: «З Богдановим І.А. я познайомився у 1992 році, коли працював  з юнацькою збірною України з гандболу. Лише завдяки  Іллі Афанасійовичу і його клопотанню перед керівництвом  морського торговельного порту «Южний» Івановим В.Г., вдалося здійснити  виїзд команди на кваліфікаційний раунд юнацького чемпіонату Європи з гандболу.  Завдяки  небайдужих  до розвитку спорту людей нам  була надана суттєва матеріальна допомога.

В подальші роки доля розпорядилася так, що я став  головним тренером ГК «Портовик». Ілля Афанасійович  виявив   бажання  готувати ближчий резерв  команди майстрів, тренувати дитячі групи. Він вміло  розвивав у юнаків не тільки спритність і витривалість, але й інтелектуальні здібності, необхідні для роботи в команді. І.А. Богданов вів  цілеспрямований, грамотно побудований  тренувальний процес, застосовуючи інноваційні  засоби і методи спортивної підготовки. Особливу увагу акцентував  на прагненні  добиватися встановленої мети, йти до перемоги  будь-якою ціною.

В 2002-2003 роках  І.А. Богданов очолював гандбольний клуб «Пафос» в Кіпрі, де залишив найкращі враження. Гравці відкликалися про «коуча» (тренера) з великою повагою. Однак, безперечною заслугою І.А. Богданова став розвиток гандболу в м. Южне. Він зміг  об’єднати навколо себе  молодих ініціативних  однодумців, які допомагали виховувати і готувати перспективних гравців. Зміг створити дуже хорошу команду,  яка стала грозою вітчизняних грандів ручного м’яча.

Ілля Афанасійович запам’ятався як тренер беззавітно самовідданий  обраному ділу, великий ентузіаст  і подвижник  цього виду спорту. З людських якостей відмічу щирість, трудолюбство, вимогливість   до себе та інших, здібність концентрувати усі сили  для досягнення  результатів, заволікти вихованців  особистим прикладом».

Михайло Олександрович Щукін, майстер спорту СРСР з гандболу, заступник голови Одеської обласної федерації гандболу С.Р. Гриневецького, тренер та капітан діючої команди ветеранів «Одеса» – володарів «золота» Х Чемпіонату Європи з гандболу серед майстрів спорту (вікова категорія «50+»):

«В 2005 році я допомагав  Іллі Афанасійовичу тренувати команду «Політехнік – Дельфін» на громадських засадах. З ентузіазмом відгукнувся на його пропозицію налагодити надійну гру в захисті, працювати з виконавцями другої лінії. Адже до цього мав десятирічну перерву у тренерський діяльності. Сумісні зусилля  тренерського штабу та команди увінчалися успіхом – в сезоні 2006 року «Політехнік – Дельфін» піднявся з восьмої  сходинки турнірної таблиці на третю, тобто завоював бронзові медалі чемпіонату України з гандболу серед колективів Вищої ліги.

Смерть Богданова І.А. відгукнулася в серці гострим болем. Щорічно, у день народження, 11 березня, удень смерті 14 квітня та 2 серпня (день пророка Іллі) я ставлю свічки у храмі та замовляю панахиду за упокій душі померлого друга. У робочому кабінеті зберігається фото Іллі – усміхненого  життєлюба і оптиміста. Думаю, що настав час відкрити меморіальну дошку на честь І.А. Богданова у спорткомплексі, де він працював, де грала заснована ним улюблена команда «Портовик» – його дітище.

Крім того, на засіданні президії обласної  федерації обговорювалось питання про заснування турніру з гандболу пам’яті І.А. Богданова. Сподіваюсь на підтримку  ініціативи керівництвом та  профспілковим комітетом  морського торговельного порту «Южний», адміністрацією міста.

Згадуючи про Іллю Афанасійовича можу сказати, що він прожив хоч і коротке, але  яскраве  насичене життя. Його завжди   переповнювали нові ідеї, невичерпаний ентузіазм, конструктивна активність.

Йому не було рівних у дружніх змаганнях  з армреслінгу. Він володів прекрасною технікою ведення поєдинку, не поступаючись у протистоянні ані тренерам, ані гравцям. Я вдячний долі за те, що мені довелося працювати і товаришувати з прекрасною щирою людиною».

Ігор Сергійович Діденко, депутат Южненської міської ради, директор ООО  «Нептун», в минулому  вихованець ГК «Портовик», який присвятив 12 років свого життя гандболу:

«Вперше я побачив Іллю Богданова  в 1995 році. Тоді завдяки підтримці  начальника порту «Южний» Іванова В.Г, дуже активними темпами йшла будівля сучасного спортивного комплексу, який за часом став архітектурною родзинкою міста. Ілля Афанасійович дуже вболівав за створену команду майстрів, як кажуть, жив цим. Я тренувався під керівництвом  В.В. Березіна, який збирав нас у спортивній залі СШ №2. Тоді ще дитячі групи вів Олександр Ярцун (нажаль, нині покійний).

Друге, більш близьке знайомство здійснилося, коли я  навчався  на 4-му курсі  політехнічного університету. Мене запросили   на тренування з командою «Дельфін», яка виступала  в Вищій лізі чемпіонату України з гандболу. До того часу я тільки оправився після  травми коліна і, відверто кажучи, не бачив себе  у великому спорті. Але Ілля Афанасійович  пропонував подивиться гру  першого туру, а потім  повернутися до розмови про участь у Чемпіонаті.  Словом, він переконав мене продовжити грати. В колектив я влився швидко. В 2005-2006 рік «Політехнік – Дельфін» зайняв  3-е місце в другому дивізіоні  чоловічих команд. В 2006-2007 році «Дельфін-Політехнік» став  срібним призером змагань.

Однією відмінною рисою Іллі Афанасійовича була нестандартність мислення. Він був генератором маси оригінальних ідей. Здавалося, в безнадійних ситуаціях, коли команда програвала і лишалася на полі в меншості, Ілля Афанасійович брав тайм-аут і пропонував нам реалізувати  тактичну комбінацію, яка практично завжди спрацьовувала безпомилково. Крім того, вмів мотивувати  кожного на гру, вимагаючи максимальної  самовідданості. Навіть недостатність в техніці володіння м’ячем пропонував  компенсувати  невдержимою спрямованістю досягнення  мети.  Ніколи не заспокоювався на досягнутому, шукав меценатів, спонсорів для  розвитку гандболу. Дуже жалко, що він трагічно  пішов з життя так рано».