Юрій Миколайович Ліпський народився 8 квітня 1951р. в с.  Гвоздавка  Любашівського  району Одеської області в сім’ї  сільської інтелігенції.  Батько Юрія ,  Микола Пилипович  родом з м. Березовка Одеської області,  в селі Гвоздавка був  вчителем загальноосвітньої школи. Мати – Марія Семенівна уродженка  села Анастасіївка Миколаївського району  Одеської області, також вчителька.

В 1952 році батьку Юрія запропонували роботу в Любашівському районному відділі  народної освіти, в зв’язку з цим сім’я переїхала в Любашівку.

Юрій Миколайович навчався  в середній школі №1, навчався добре, закінчив цю школу  в 1968 році з срібною медаллю. В школі займався спортом: футболом, шахами,  шашками, гандболом. В той час,  в 60-ті  роки 20-го століття в школах Одеської області  гандбол   мав  великий розвиток. Заняття з гандболу допомогли Юрію Миколайовичу в житті, роботі, але про це трохи пізніше.

В 1968 році Юрій Миколайович приїхав в м. Одесу і поступив навчатися в Одеський інститут інженерів морського флоту (ОІІМФ), на одеській мові – звісний «водний» інститут.

В травні 1973 року Юрій Миколайович закінчив повний курс  названого інституту за фахом «експлуатація водного транспорту». Рішенням  державної екзаменаційної  комісії йому була  присвоєна кваліфікація «інженер – експлуатаційник» водного транспорту. З дипломом інженера  – експлуатаційника з розподіленням в дуже далекий від Одеси Усть  – Камчатський морський торговельний  порт  з великими «підйомними» 400 рублів  (стипендія студентів  останнього курсу була 45 руб.).  Юрій Миколайович прибув  на Камчатку. Тут у відділі кадрів порту був зарахований у штат порту майстром навантажувальних робіт. На календарі була дата 13 вересня 1973р.

З 1 листопада, через півтора місяці,  Юрій Миколайович вже стивідор вантажного району, в середині червня 1974 р. він переведений  в.о. помічника начальника порту з техніки безпеки. В березні 1975 року навіть побував в Одесі, в   «альма-матер» – «водному» інституті  на курсах підвищення кваліфікації з охорони праці.

В кінці січня 1976 року Юрій Миколайович був переведений на посаду старшого інженера з нормування навантажувальних робіт, ця робота стала ближче до душі.

Робота роботою, але особисті справи повинні бути на першому місці. Майже  сім місяців по тому, як  приїхав  Усть – Камчатськ, Юрій Миколайович  одружився   з молодою вродливою дівчиною Ніною, яка теж приїхала в це місто  за розподіленням із Ленінграду як фахівець  в галузі зв’язку. На теперішній час їх  сімейний стаж складає 43 роки. Ще в Усть-Камчатську в них народилися нащадки – син Захар у 1974 році, дочка Марія – в 1979 р. Тепер обидва працюють в МТП «Южний». В них багато дітей. Відповідно, у Юрія Миколайовича та Ніни Олександрівни  чотири онуки.

Але вернемось до трудової біографії Юрія Миколайовича.

В Усть-Камчатському порту все складалося  добре, але все ж таки тягнуло додому.  В перших числах листопада 1983 року Юрій Миколайович отримав запрошення з морського торговельного порту Южний стати працівником порту Южний. Тоді сім’я  Ліпських прийняла остаточне рішення  переїхати до  Одеси.

11 листопада 1983 року Юрій Миколайович  був прийнятий  на роботу в порт Южний заступником начальника відділу кадрів. Через деякий час він став начальником цього відділу і працював майже до кінця 1986 року. Роботи у відділі кадрів вистачало, то був час будівництва та запуску в експлуатацію вугільно-рудного комплексу 2-го вантажного району   порту, треба було підібрати багату кількість фахівців  для роботи в порту: докерів, крановиків, але не тільки підібрати, але й навчати.

В кінці 1986 року голова профспілки порту Микола Іванович Варивончик  пішов на пенсію, на його місце була  пропонована кандидатура Юрія Миколайовича Ліпського. При підтримці портовиків та  згоді Чорноморського баскомфлоту  Юрій Миколайович очолив  профспілку порту. Протягом двадцяти років, тобто чотири повних строки на цій посаді Юрій  Миколайович допомагав  портовикам в рішенні багатьох  питань. Він був  головою добродійного фонду «Надія».

Історія порту  є невід’ємна частина історії профкому.

В 1979 році був прийнятий  перший колективний договір на 1980 рік. З вимогою часу пункти   колдоговорів мінялися, але серед  підприємств морської галузі колективні договори  МТП «Южний» по праву вважаються   одними з кращих. В цьому є велика заслуга Юрія Миколайовича.

Під його крилом злетіли в великий спорт южненські хлопці та дівчатка. Згадати, наприклад, історію гандбольного клубу «Портовик», з чого все почалося? З  профкому. Тоді, в 1986 році, інструктор з фізкультури, майбутній головний тренер клубу «Портовик» Богданов І.А. найшов  в Юрії Миколайовичі  рідну душу (ми ж пам’ятаємо, що Юрій теж грав в гандбол).   З погодження Юрія Миколайовича  і в цілому профспілкового комітету зародилася гандбольна секція, а потім ГК «Портовик», який прославив наше місто своїми успіхами в країні, Європі та світі.

З 1985 року по теперішній час під керівництвом профспілки та особисто голів профкому (Ліпського Ю.М., Герасименко Р.А, Маслова С.В.), раніше тренер Щуров В.З., а тепер його учні (І.Ануфрієв та інші) проводять міжнародні турніри з вільної боротьби, присвячені героїчній  висадці Григорівського десанту в роки Великої Вітчизняної війни,  під час оборони Одеси в 1941 р.

Будівництво житла, об’єктів соціального розвитку (профілакторій, спорткомплекс, база відпочинку, приміщень побуту в підрозділах порту, об’єктів, які покращують умови побуту робітників порту), організацію та сприяння внутрішньопортовому руху за  безпечну  працю, сприяння будівництву  Свято-Введенської церкви в м. Южне, розвиток спортивного руху, робота з ветеранами Великої Вітчизняної війни, ветеранами і пенсіонерами порту,- все це було в полі  діяльності профспілкового комітету і особисто Юрія Миколайовича.

Дуже багато корисних справ здійснювалося в порту за той час, коли Юрій Миколайович знаходився у керма управління майже чотиритисячної профспілкової організації. Завдяки взаєморозумінню, активній співпраці з адміністрацією порту протягом більш ніж 30-річній  історії розвитку порту профспілкова організація порту Южний має закріплені колективним договором вагомі, по сучасних українських мірках, соціальні гарантії та пільги.

На ці корисні справи приїжджали подивитися  та приїжджають по теперішній час керівники та профспілкові лідери колективів усіх морських портів країни.

В жовтні 2006 р, після 20-річного перебування  на посту голови профспілки, Юрій Миколайович за його особистим проханням був  звільнений з посади голови профспілки й був переведений на посаду  начальника служби соціального розвитку в службу  соціально-побутового забезпечення та розвитку, а в лютому 2008 року Юрій Миколайович був переведений начальником соціальної   служби порту. Робота в  цій службі була знайомою. Це неспокійне господарство потребує піклування, але все ж таки дає задоволення  від результатів роботи.

Юрій Миколайович пішов на заслужений  відпочинок в травні 2011 року, досягнув 60-річного віку, віддавши праці в морській галузі  майже 40 років, з них 28 років – порту Южний.

За сумлінну  працю, високий професіоналізм, досягнуті успіхи   Юрій Миколайович   нагороджений:

2002 рік – нагрудний знак  «Почесний робітник  морського і річкового транспорту  України»;

2004 рік –  нагрудний знак  «Почесний робітник профспілки робітників  морського транспорту України»;

2003 рік –  медаль «За заслуги»  ІІІ ступеню, нагрудний знак «Профспілкова відзнака», орден  «Нестора літописця», Почесні грамоти Одеської обладміністрації, Южненської міської ради, Федерації профспілкових робітників морського та річкового транспорту України, Почесними грамотами  порту Южний, а також грошові премії.

Юрій Миколайович вважає, що  основною рисою справжнього чоловіка  являється його  відповідальність. Відповідальність починається тоді, коли людина готова взяти на себе всі наслідки  своїх дій. Справжній чоловік   готовий  визнати свої помилки і виправити їх – і це називається відповідальністю за самого  себе. Але  є ще відповідальність за сім’ю.  Юрій Миколайович – справжній відповідальний  чоловік. На питання  «Що він буде робити, коли піде на відпочинок, відповів: «Справ дуже  багато – дружина,  діти, онуки, дім,  сад, город. Буде час  приділяти  більше уваги родині, вболівати за улюблений «Портовик». Часу на ці справи йому залишається не так вже  багато, він знову на  вістрі  суспільного життя.

З наших свідчень, він багато часу приділяє роботі в місті індивідуального будівництва мешканців м. Южне.

8 квітня 2017 року  Юрію Миколайовичу Ліпському виповнилося  66 років. Цю дату він визначив в великому сімейному колі. Численні родичі  бажали імениннику  міцного здоров’я, довгих років  життя, успіхів в громадській роботі.  Портовики також  бажають Юрію Миколайовичу незгасаючої   енергії  та оптимізму.