Ілля Афанасійович Богданов народився 11 березня 1960 року в селищі Бородино Тарутинського району Одеської області, в сім’ї сільської інтелігенції. (Батько Афанасій Пантелійович мав вищу сільськогосподарську освіту, все своє життя пропрацював агрономом. Мати Марфа Іванівна робила прорабом, мала будівельну освіту, будувала об’єкти колгоспу. Нажаль, прожила недовго, у 1966 році померла, і батько один виховував трьох синів).

Ілля навчався в Бородинський середній школі та з дитинства займався спортом, практично усіма видами, які культивувалися в школі. Він грав у гандбол, приймав участь у всіх шкільних районних і обласних змаганнях з легкої атлетики, гандболу та футболу.

У 1972 році він почав займатися вільною боротьбою, коли в їхній школі працював тренером з вільної боротьби Василь Зіновійович Щуров. Ілля й тут показував хороші результати.

Але улюбленим видом спорту у нього був гандбол. Чому гандбол? Мабуть, тому що в той час (70-ті роки 20-го століття) в Радянському Союзі цей вид спорту був дуже популярним, давав різносторонній розвиток підлітку: швидкість, стрибки, метання. Тому в шкільній програмі гандболу надавався пріоритет.

З 1978 по 1980 рік Ілля служив в Радянський Армії. Військова частина, точніше, спортивний клуб центральної групи військ находився в м. Міловици (Чехословаччина). В клубі була дуже добра гандбольна команда, в якій Ілля відточував свою гандбольну майстерність.

В 1980 році після демобілізації поїхав поступати в Одеський педагогічний інститут, але нажаль, не був прийнятий за недостатністю залікових балів. Ілля повернувся в рідний край та увесь рік проробив в рідній середній школі (с. Бородино) вчителем фізкультури, прививав дітям любов до спорту і водночас серйозно готувався до вступу в Київський інститут фізкультури.

В 1981 році здав вступні іспити на «добре» і став студентом інституту фізкультури. Під час навчання Ілля грав в інститутський гандбольній команді на позиції центрального гравця. Доречи, в цій же команді грав студент Сич Олег Петрович, майбутній помічник тренера Богданова І.А. під час його роботи в ГК «Портовик». (Ми розповімо про нього пізніше).

В 1985 році Ілля Афанасійович закінчив інститут на відмінно, отримав спеціальність «Тренер з гандболу». Перед ним стало питання, де себе реалізовувати?

Як ми вже писали, засновник клубу з вільної боротьби Щуров В.З. працював в той час в морському торговельному порту Южний, бачив велику кількість дітей, неохоплених фізкультурою та спортом, та знаючи, що у Іллі Афанасійовича вже є диплом з відмінністю і спеціальність «тренер з гандболу», пішов до начальника порту Іванова В.Г. та запропонував взяти на роботу в порт Іллю спортивним інструктором. Василь Зіновійович добавив при цьому, що керівництво порту ніколи не пожалкує, що взяло хорошого молодого спеціаліста. Володимир Григорович дав згоду, і в 1985 році Ілля вже працював в порту. Ілля проводив спортивну роботу серед працівників підрозділів порту, виявляв спортсменів для подальшої з ними роботи. Водночас ходив в середню школу №1, набирав хлопців для занять з гандболу.

Треба сказати, що з приходом Іллі в порту почався справжній спортивний рух: почали проводитися спартакіади серед підрозділів порту з різних видів спорту (з футболу, настільного тенісу, баскетболу, армреслінгу та інші). Участь у спартакіаді прийняло масовий характер. Фінальні забіги, запливи, ігри здійснювалися на базі відпочинку «Лагуна» в День працівників морського та річкового флоту. Команда – переможниця спартакіади порту виходила на змагання з командами інших портів.

Начальник порту Іванов Володимир Григорович, голова профспілки порту Ліпський Юрій Миколайович приділяли розвитку спорту в порту особливу увагу. При профспілці був організований БК «Вольник», яхт-клуб, ДЮСШ з гандболу, футболу, секції з плавання, карате, художньої гімнастики.

Профспілкова організація забезпечувала всі команди формою та іншим необхідним інвентарем. Взагалі, спортивна робота йшла під гаслом «Порт Южний – самий спортивний порт». В цілому це був спортивний клуб «Портовик», головою якого являвся Богданов Ілля Афанасійович.

Водночас з великою організаційною роботою в підрозділах порту, Іллею була організована секція з гандболу з хлопців 1975 р.н, а потім 1977 р. народження. Успіхи з гандболу почалися, коли Ілля тренував хлопців 1979 року народження.

6 травня 1993 року в міській газеті «Южний сьогодні» під заголовком «Гандболісти порту Южний – Чемпіони України» була замітка: «До цієї перемоги хлопці йшли 4 роки, щоденно тренуючись, йдучи через поразки і перемоги, долаючи тисячі кілометрів, щоб боротися на турнірах в Києві, Запоріжжі, Кишиневі, Тирасполі, Москві, Одесі, Іллічівську, Познані (Польща).

В 1992 році команда «Портовик» зайняла в області 1-е місце, вигравши у конкурента з відривом 10 м’ячів. В іграх на приз «Стрімкий м’яч» в Запоріжжі їм дісталося 2-е місце після дитячої команди Запорізького індустріального інституту, з якою зіграли внічию 16:16. В тому ж році стали переможцями міжнародних змагань країн СНД в Тирасполі. Повторили успіх там же і в 1993 році.

Запам’ятався гандбольний фестиваль в Польському місті Щецині, де взяли участь 73 команди з різних країн. 27 серпня 1992 р. в залі «Погон» перед чотирма тисячами уболівальників розігралася справжня спортивна драма, коли наші спортсмени ведучи в рахунку за 3 хвилини до фінального свистання ослабили пильність і уступили І місце команді чемпіонів Польщі з Познані з рахунком 12:14.

Фінал в Києві з гандболу серед дитячих команд поставив всі крапки над «і». Наші гандболісти стали найсильнішими в країні. Перемігши команду Києва з рахунком 14:13, Запоріжжя – 15:14, Полтави – 27:19, Вінниці -21:8, Миколаєва – 19:18 южненці набрали 10 очок і стали Чемпіонами.

Южний вітав Олексія Єштокіна, Сергія Захарова, Олександра Цимбалюка, Іллю Терехова, Анатолія Яблуновського, Олександра Льовушкіна, Євгена Самойленко, Андрія Обухова, Леоніда Істоміна, Руслана Пономарьова, Олега Кумугородського, Валерія Ліхушена і Руслана Согу, які з честю представляли порт «Южний» і наше маленьке юне місто.

Команду переможців тепло привітали начальник порту Южний Володимир Григорович Іванов і голова профспілки Юрій Миколайович Ліпський, які від імені трудового колективу поздоровили юних спортсменів, побажавши їм подальших успіхів в турнірах і вручили кожному цінний подарунок. На згадку про зустріч команда залишила в профспілці свій сувенір – гандбольний м’яч з автографами 12 южненських чемпіонів України».

Рейтинг юнацької збірної порту «Южний» в 1993 році піднявся на самий високий щабель гандбольної класифікації.

За підсумками року тренер Ілля Афанасійович Богданов був запрошений Федерацією з гандболу України третім тренером для роботи з юніорською збірною України. В 1993 році Ілля Афанасійович брав участь як один з тренерів національної збірної на відбірковому турнірі Чемпіонату Світу 93 в Греції, де Україна посіла друге місце.

В 1994 році знову великий успіх. В липні 1994р команда «Портовик» прибула в живописне італійське місто Терамо, для участі в найбільшому в світі юнацькому гандбольному турнірі. В свій час туди приїжджала збірна команда Радянського Союзу, запрошувалися юнацькі команди ЦСКА, МАІ, ЗІІ, СКА Мінську та інші команди Вищої ліги. Збірна команда ці змагання вигравала декілька разів, а клубам не везло – ніхто не ставав першим. В цей раз в Терамо 239 команд з Америки, Європи, Азії та Африки в п’яти вікових категоріях боролися за почесний приз, який представляв собою бронзову репродукцію археологічної знахідки VI віку до н.е.

«Портовик» в тому році вперше представляв Україну. Хоча команда вже мала певний міжнародний авторитет – Чемпіон України 1993р, переможець «Кубку Балтики» в Польщі в 1993 році, переможець «Пасхального турніру» в Німеччині в 1994р, володар неофіційного Кубку СНД 1993р. – на цьому турнірі про команду знали дуже мало і ще менше оцінювали шанси «Портовика».

32 команди, розбиті на 4 групи, почали змагатися. В наполегливій боротьбі хлопці з Южного виграли у суперників з «Дукли» (Прага), команд з Єгипту, Польщі, Австрії, італійської команди міста Сітаделі, чемпіонів Італії з міста Парми, й стали переможцями в групі В.

В півфіналі «Портовику» прийшлося грати проти переможців в групі А – «Слован» з міста Любляни. Це дуже серйозна команда – переможець величезних гандбольних турнірів в Швеції в 1993р, в Португалії в 1994 р, але «Портовик» переміг і «Слована» з рахунком 14:12.

В фіналі «Портовику» довелося грати ще з одною чеською командою «Банник». Описувати фінальну гру дуже тяжко, оскільки уболівальники, за малим винятком, вболівали не за нашу команду, та й судді – угорці дуже грамотно допомагали своїм географічним сусідам – чехам. Але, як би там небуло, «Портовик» виявився сильнішим і переміг з рахунком 12:11. (Фільм про гру та завойований приз, зберігаються в музеї історії порту «Южний», як свідки перемоги).

Коли команда летіла в Італію, в літаку також була група журналістів з Києва. Вони повинні були освітлювати візит президента України Кравчука Л.М. на саміт, так званої «сімки» великих країн світу. По дорозі назад знову опинилися разом в літаку. Вони, побувавши тиждень в гущі політичних подій світового значення, взявши інтерв’ю у керівництва чотирьох країн, жваво зацікавилися виступом «Портовика», з захопленням розглядали головний приз. По прибутті в Київ керівник бригади журналістів сказав: «Хлопці, те, що ви зробили, навіть має більше значення для підняття престижу України в світі, чим різноманітні зустрічі у різних верхах».

В 1995 році команду «Портовик» супроводжували нові успіхи: 1-е місце в другому Різдвяному турнірі (проводився в м. Южне з ініціативи Іллі Афанасійовича та при підтримці керівництва порту), 1-е місце в зональних змаганнях і вихід у фінал ІІІ юнацьких ігор України, 1-е місце в Броварах, у фіналі ІІІ юнацьких ігор, 1-е місце в турнірі на Кубок Балтики (м. Щецин, Польща).

В 1995 році команда «Портовик» (всі гравці 1979 р. н.) заявилася на участь в Чемпіонаті України в Першій лізі. По підсумках сезону 1995-1996 р. «Портовик» зайняв 2-е місце і вийшов у Вищу лігу «Б».

В липні 1996 року, в День працівників морського і річкового флоту, в порту Южний відкрився новий спортивний комплекс з прекрасною ігровою залою для гандболу (заслуга будівництва спорткомплексу, з гандбольною залою на 100% належить начальнику порту Іванову В.Г. і старшому тренеру ГК «Портовик» Іллі Богданову).

В ті роки Ілля Афанасійович говорив: «Нарешті наша команда «Портовик» знайшла своє пристанище. Починаючи свій зліт від шкільних маленьких залів й асфальтових майданчиків вона все ж змогла, не маючи нормальних умов для тренування, з першої спроби подолати бар’єр Першої ліги та увійти у Вищу лігу «Б». Все-таки недарма команда, будучи ще юнацькою, рахувалася сильнішою у Європі. Вона двічі вигравала Кубок СНД, Кубок Балтики (Польща), стала переможницею найбільшого в світі юнацького турніру в м. Терамо (Італія), впродовж 5 років царювала в юнацькому гандболі України. Тепер, маючи можливість грати і тренуватися в такій чудовій залі, ми вправі чекати від «Портовика» значно більшого. Сподіваємось, що в цьому сезоні команда закріпиться в Вищій лізі «Б», а юнацька збірна України, кістяк якої складають наші хлопці, виграє відбірковий турнір і попаде у фінал чемпіонату Європи».

Перерізування стрічки, освячення спорткомплексу, урочисте відкриття носили символічний характер. Головним в програмі була,звичайно, зустріч давніх суперників – наших гандболістів на чолі з головним тренером Іллею Богдановим та іллічівських (тренер Михайло Кощаєв). В Першій лізі чотири зустрічі були за гостями. Але в святковий день 1996 р. перемога була за «Портовиком» – 23:19.

Ілля Афанасійович на питання журналіста місцевої газети «Чи не подарували іллічівці перемогу «Портовику»?», – відповів: «Ви не праві. Матч пройшов в чесній безкомпромісній боротьбі. Не в наших правилах відступати від спортивних принципів, тім більше, в присутності почесних гостей, начальників портів Іванова В.Г та Стребко С.К., голови облдержадміністрації Боделана Р.Б. Команда Михайла Кощаєва, тренера «Віри», старалася підтвердити статус переможця Першої ліги. Ми просто грали в повну силу, натхненні нашими уболівальниками і перемогли».

Другу половину 1996 року «Портовик» провів також успішно. Юніорська збірна на базі «Портовика» приймала участь у турнірі в Словенії, в товариських матчах на честь п’ятиріччя незалежності України з ЦСКА (Київ)- всі ігри виграли. «Портовик» продовжив виступати в VI чемпіонаті України Вищої ліги «Б», де приймали участь 8 команд. Юнаки 1984 року народження перемогли в турнірі «Стрімкий м’яч», а 1983 р.н. стали срібними призерами цього турніру. В грудні в місті Южне проходив міжнародний турнір «Christmas Сup» з участю збірних юнацьких команд України, Румунії, Кіпру, Словенії, Молдови. Збірну України представляв «Портовик» і зайняв 3-е місце.

В 1997 р. продовжилися ігри в Вищій лізі «Б». В травні підвели результати – «Портовик» виявився переможцем Вищої ліги «Б» і переходить у Вищу лігу «А». (З сезону 1997/1998 за рішенням Федерації ліги Б і А об’єднали в одну Вищу лігу). Ілля Афанасійович був призначений головним тренером юніорської збірної України. Збірна України повністю складалася з гравців «Портовика». Вона приймала участь в зональному турнірі на Кіпрі, виграла гру в Кіпра 34:23, у Швеції 24:18, програла Угорщині 23:24, зайняла 2-е місце і отримала право грати у фіналі Чемпіонату Європи в Таллінні (Естонія). Тут, нажаль, зайняла тільки 10-е місце серед 12 кращих команд Європи.

В грудні в порту «Южний» проводився V міжнародний гандбольний турнір «Різдвяний», в якому приймали участь збірні команди Румунії, Росії, Молдови, Білорусі, Україна-1, Україна -2. «Портовик» виступав під назвою «Україна-2» і виграв у всіх збірних, зайнявши 1-е місце.

Ігри в сезоні 1997/1998 р. в Чемпіонаті України закінчилися для «Портовика» на 8-у місці. В липні 1998 р. вісім гравців «Портовика» в складі молодіжної збірної України грають в зональному турнірі Чемпіонату Європи в м. Южне. В кінці липня 1998 р. в Южному відбулися ІІ молодіжні ігри. «Портовик» грав за Одеську область і зайняв 1-е місце з шести областей. Дванадцять южненських гандболістів удостоєні звання «Майстер спорту». Назвемо їх поіменно: Анатолій Яблуновський, Іван Кульков, Валерій Ліхушен, Олександр Цимбалюк, Андрій Обухов, Анатолій Самойленко, Ілля Терєхов, Руслан Пономарьов, Леонід Яцков, Олег Відім, Олексій Єштокин.

З величезною допомогою Президента ГК «Портовик» Іванова В.Г., профспілки порту (голова Ліпський Ю.М.) команду вели до цієї та іншим перемогам тренери Ілля Афанасійович Богданов та Олег Петрович Сич.